Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Потапов, до дошки! 📚 - Українською

Читати книгу - "Потапов, до дошки!"

392
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Потапов, до дошки!" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 41
Перейти на сторінку:
class="book">На конверті було кілька строгих приписів: «Сувора секретність. Для Синициної. Передати особисто в руки».

Під пильними поглядами класу Синицина розкрила конверт і стала розбирати Женьчині карлючки.

«Так важко помирати в розквіті літ. Не оплакуй мене. Мені це вже не допоможе», — дочитала вона й уголос вимовила:

— От клоун. Скажи йому, що він мене вже дістав зі своїми жартами.

— А якщо це правда? Краще піди й подивися, — запропонував Льонько.

— Робити нема чого. Мені на концерт треба.

— А що таке? — негайно встряла цікава Майка.

— Що дивитися, га? — зацікавився Пєтухов.

— Атракціон. Маніяк убиває Москвичова, — заявила Олєнка й передала «передсмертний» лист Майці.

Після того як послання зачитали ще раз, тепер уже вголос, Пєтухов пожвавішав:

— Оце смалить! А що, підемо подивимося.

— Я не можу. Я на концерт спізнюся, — стала заперечувати Синицина.

— Та годі тобі! Встигнеш. Це ж недалеко, — сказала Майка.

В очікуванні вистави делегація юрбою прямувала до місця зустрічі «маніяка» з Москвичовим. Дорогою всі пересміювалися й перекидалися жартами, і до голубника дісталися у веселенькому настрої. Шмига першим завернув за паркан і прожогом вискочив назад. Він витріщав очі, тикав пальцем у бік паркану й бурмотів:

— Мі… мі… мі…

— Не зрозумів? Що таке? — запитав Пєтухов і енергійно пробився вперед. Трохи забарившись, Шмигунов почимчикував за ним.

— Хлопчики, що там? — обережно запитала Синицина.

— Повний атас, — промурмотів Пєтухов.

— Ну ви йдете, чи що? — поквапив Льонько дівчаток.

Майка й Лєнка нерішуче потопталися, але потім цікавість узяла гору. Вони пішли за хлопцями й остовпіли. Москвичов увесь у крові лежав ниць на землі, а з його спини між лопаток стирчала сокира.

— Спізнилися, — здавленим голосом промовила Майка.

— Мі… мі… міліція, — нарешті напівшепотом розродився Шмигунов.

Приголомшені й вражені хлопці й дівчата стояли біля закривавленого тіла однокласника. Усе було схоже на кошмарний сон, коли хочеться бігти, але ноги начебто вросли в землю, і застиглий у горлі лемент не може вирватися назовні.

І отут трапилося найстрашніше. Труп раптом піднявся і, витріщившись на Синицину, сказав своє останнє слово:

— Я тебе прощаю, — і знову в безсиллі впав на землю.

У цю мить над голубником здійнявся страшний крик, що холодив душу.

Пізніше, коли на лемент збіглися дорослі і труп ожив остаточно, виявилося, що сокира стирчала зовсім не зі спини Москвичова, а з дошки, підкладеної під стару порвану куртку, при цьому кров успішно замінив звичайний кетчуп.

Першою відкачали Майку. Як не дивно, вона виявилася найстійкішою. Шмигунов від потрясіння охрип, навіть у Пєтухова цілий тиждень повіко смикалося. Але гірше за всіх велося Синициній. Вона ще довго прокидалася вночі в холодному поту з криком жаху.

Зате «жертві маніяка» влетіло по найвищому розряду. Женьчиних батьків викликали до директора й «артиста» погрожували виключити зі школи за його мистецтво. Хоча визнання народних мас він все-таки одержав.

— Круто, — коротко сказав скупий на похвали Петухов.

— Супер, — так само небагатослівно прокоментував Шмигунов.

Але що для справжнього таланту огуда й слава? Головне, Синицина на концерт не потрапила.

«Собака Баскервілей»

Не можна сказати, що Льонько був везучий. Його частенько переслідували дрібні невдачі, але всі вони не могли зрівнятися з тим ударом, який доля підготувала для нього цього разу. Світлана Вікторівна, учителька математики, переїхала жити в Льоньчин будинок. Мало того, її квартира була двері в двері з Льоньковою. Але найгірше чекало на нього попереду. Мама завела зі Світланою Вікторівною дружбу. Вечорами вони ганяли чаї, і справа дійшла до того, що вчителька запропонувала позайматися з Льоньком, щоб підтягти його по математиці. Це на початку літніх канікул!

Нещастя, яке впало на Льонька, дуже його підкосило. Він ходив похмурий, і в його очах читалася туга довічно ув'язненого. Хлопці сиділи в Женьки в кімнаті й думали, що робити, але, як на зло, на думку нічого не приходило. Надія на вільне життя вислизала в Льонька прямо з-під носа.

— Хоч би вона у відпустку поїхала, чи що, а то буде отут все літо стирчати! Ні собі, ні людям, як собака

1 ... 19 20 21 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потапов, до дошки!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Потапов, до дошки!"