Читати книгу - "Не гальмуй!"

— …От на цьому цеповому собаці ми й доїдемо, — оптимістично сповістив хлопчик-мізинчик.

— А він не кусається? — поцікавилася Чарівна Ши. — Все ж таки цеповий!

— Колишній, — авторитетно сказав шляховичок Добринька. — Колиши; цепові собаки тут усі доброзичливі.

Чарівна Ши заспокоїлась.

На кінцевій зупинці рейсового автобуса із Києва, ну, майже на зупинці, не на осонні, а ліворуч, у холодку, лежав велетенський вуличний пес. На його нашийнику теліпалося дві-три ланки обірваного ланцюга. Певне, цей пес і потрібен був гномам — пес, який колись був цеповим.

Звір лежав у затінку й споквола видивлявся на дорогу. Він сподівався, що побачить хоча б одного дорожнього гнома. Фа із задоволенням повіз би його до чумачків. Питання є?

Ага, цікаво. Як цеповий пес Фау став поштовим голубом… Перепрошую — фургоном… Одним словом, як йому спало на думку возити дорожніх гномів від автобусної зупинки до Бодайки — маєтку чумачків. А ось як. Якось колишній цеповий пес Фау набрів на будиночок чумачків і познайомився з ними. Чумачки завжди любили собак. Собаки часто супроводили їх у подорожах Чумацьким Шляхом.

Пес Фау чумачків теж полюбив. Чумачків було за що любити: вони ніколи не тримали собак на ланцюзі та пекли такі пиріжки з лівером, що пес Фау хотів був лишитися в них назавжди. Але нагодований бродячий пес швидко змінює своє рішення лишитися де-небудь назавжди. Тож пес Фау побіг на свою улюблену автобусну зупинку. Там його теж підгодовували. Але не гноми, а люди. А там, на зупинці, сидів саме хлопчик-мізинчик Ілько і думав про те, як йому добратися до чумачків. Колишній цеповий пес пожалів Ілька й доправив його до чумачків. Зрозуміли, еге ж? Доправив не машиною, не велосипедом, не самокатом, а на своїх двох. Перепрошую, ясна річ, на своїх чотирьох. І знову отримав від чумачків ліверної ковбаски. Пригостився. А ще чумачки вилікували Фау від лишаїв і звільнили від бліх.

Так він і став допомагати приїжджим гномам добиратися до чумачків. Так — але не за так. За належну винагороду.

Щоправда, гості приїжджали до чумачків не кожного дня, однак Фау справно чергував на кінцевій зупинці.

Фау несказанно зрадів, забачивши автобус із Києва. Він сподівався, що побачить хоча б одного дорожнього гнома. Коли б він знав, скільки саме він їх побачить!

А пасажири автобуса — бо ми таки ведемо розповідь не лише про дорожніх гномів, злопів та собак, а й про людей — тож пасажири не могли зрозуміти, чого це кошлатий безпритульний пес Фау, що валявся у лопухах, раптом скочив, крутнувся навколо своєї осі, клацнув зубами й почав танцювати. Звідки було знати пасажирам, що разом із ними до Браниці прибули десятки дорожніх гномів. А ще — хлопчик-мізинчик, чоловічок-нігтик, роуді, близнюки доо, шляховички, путівці, манівці й решта звичайної на дорогах публіки.

Дворовий пес Фау неймовірно зрадів, побачивши дорожніх гномів, що стрибали в автобусі… Правда, лише на одну хвилину. Уздрівши, скільки їх прибуло насправді, Фау ледь не впав у відчай. Все-таки, він, пес Фау, був не автобусом, а перевезти до чумачків, як ви розумієте, слід було всю прибулу публіку.

Крім щирої собачої радості, дружелюбний пес Фау керувався й розрахунком.

Усі ми трішки шукаємо власної вигоди. Чумачки, втім, як і більшість дорожніх істот, були страшенними чистьохами й не терпіли поряд із собою жодної нечисті. Тому, скажімо, дорожні гноми чи шляховички перед тим, як забратися у вовну-купе Фау, присипляли на ньому всіх комах-паразитів — кліщів, бліх тощо. Приспані «пасажири» звалювались на дорогу, а дорожні гноми після такої дезінфекції вирушали в подорож.

Проте він ніколи не мав стільки бліх і кліщів, скільки дорожніх гномів прибуло з рейсовим автобусом…

Автобус із громадянами, громадянками, торбами і дорожніми істотами зупинився.

Кошлатий пес Фау завмер. З автобуса вийшли люди. Потім повистрибували гноми. Гном Гролик зі своєю грамоткою чекав, поки не зійде останній пасажир. Він згадав прикмету: якщо останньою із автобуса вийде жінка — грамотка від Божени буде любовного змісту, якщо чоловік — ділового. Останнім у автобусі виявився водій, але він не вийшов. Він залишився в автобусі. Та ще в автобусі залишився Гро лик.

Усі приятелі давно пострибали на Фау, а Гролик сидів собі в автобусі та чекав, хто вийде звідти останнім. Водій і далі продовжував сидіти у кабіні, а потім до автобуса зайшла дівчинка, дочка водія, і вони заходилися весело та жваво щось обговорювати.

Гном Гролик збагнув усю безглуздість ворожіння й останнім, знову останнім, скочив із рейсового автобуса з грамоткою в руці. І теж заскочив на Фау, колишнього цепового пса. Товариші потіснилися. Восьминіжці не дали тут розкидатися, як вона звикла. Довелось їй сидіти, підібгавши всі вісім ніг. До Гролика знову почали тягнути руки: всіх мучила нетерплячка розшифрувати послання. Проте гном Гролик запхав грамотку від Божени під зад і вдав, що нічого не бачить, нічого не чує і нічого не