Читати книгу - "Пірат"

Тут вони мали змогу насолоджуватися тим, що не дозволялося вдома. Вони могли пити напої та смакувати делікатеси, які заборонялися суворими приписами Корану. І, мабуть, найважливішим було те, що перебували вони тут анонімно. Хоч як добре міг один чоловік знати іншого, тут він його не впізнавав, а якщо і заговорював з ним, то тільки в тому разі, коли той до нього звертався.

Коли наступного вечора лімузин Саміра підкотився до найбільшої на всій вулиці кав'ярні і зупинився там, було вже по десятій. Згідно зі своїм становищем, князь Фейяд закупив весь заклад на цілу ніч. Сидіти поруч з випадковим відвідувачем для нього було б недостойно. Він був абсолютним монархом клаптя землі в тисячу квадратних миль, що межував з чотирма країнами: Іраком, Саудівською Аравією, Сирією та Йорданією. Те, що його земля входила зазубнем у територію кожної із цих країн, значення не мало і навіть створювало деякі вигоди. Ворогуючі сторони могли вільно прибути в його країну і тут, почуваючись у безпеці, спокійно переговорити і залагодити суперечку. Бабуся Бейдра доводилася сестрою батькові князя Фейяда і, як двоюрідні родичі королівської сім'ї, Аль Феї були другою за знатністю родиною.

Тож саме батькові Бейдра князь надав право володіння підприємствами служби побуту. Самір володів електротехнічною та телефонною компаніями, а зі свого боку сім'я будувала школи та лікарні, де навчався і лікувався кожен, хто мав у цьому потребу. Вони були багаті з самого початку, та завдяки своєму привілейованому становищу розбагатіли ще більше, не докладаючи особливих зусиль.

Дуже смутило сім'ю те, що князь не мав нащадка по чоловічій лінії, якому він міг би передати трон. Він одружувався неодноразово і завжди виконував свої подружні обов'язки належним чином. І коли чергова дружина виявлялася неспроможною народити нащадка, він розлучався з нею. Тепер же, проживши шістдесят літ, він прийшов до висновку, що коли Аллах у своїй мудрості не дав йому прямого нащадка, він потурбується про те, щоб ним його постачив двоюрідний брат.

І саме з цієї причини вісімнадцять років тому Самір вирушив на прощу до Мекки. Відповіддю на його молитви було народження Бейдра. Та попри свою обіцянку Фейяд ще не призначив хлопця своїм спадкоємцем. Замість того він наполіг на тому, щоб Бейдр набував західних манер, жив і проникався західним світом. З багатьох причин Самірові така перспектива подобалася. Його син стане лікарем, і вони працюватимуть разом пліч-о-пліч.

Та князь плекав інші задуми. Лікарем може стати будь-хто. Нехай ним стане інший хлопець. Бейдр мусить отримати освіту у важливішій галузі — опанувати комерцію та фінанси. Тільки досконало вивчивши всі механізми економіки, можна підняти добробут і міць країни (під країною він мав на увазі себе, свою родину). У нього було природжене арабське недовір'я до людей із Заходу, з якими він мав ділові зв'язки. Він відчував, що вони дивляться на нього звисока, трактуючи мало не як хлопчиська, бо бачили його неуцтво. Отже він і вирішив, що Бейдр поїде не до Англії, як його батько, а до Америки, де бізнес є поважним і престижним фахом.

Коли вони вийшли з лімузина, Самір з гордістю подивився на сина. Той був одягнений у традиційне арабське вбрання: гутра спадала аж на спину, накидка обтягувала його високу струнку постать,— гарний юнак. Сильне підборіддя, чималий ніс та темно-сині очі, що глибоко сиділи над високими вилицями і щоками оливкового кольору, свідчили про силу та вдачу молодика. Князь буде вдоволений. Можливо, тепер він призначить Бейдра своїм спадкоємцем.

Подумки він просив у Аллаха прощення за свої земні надії та суєтні бажання. Досить було й того чуда, що він подарував йому в пустелі сина. Він мусить бути вдоволений. Хай збудеться воля Аллаха.

Порухом руки він дав знак Бейдрові, і той рушив слідом за ним східцями кав'ярні. У дверях, з двома озброєними охоронцями поряд, стояв дворецький князя. Він упізнав Саміра і вклонився в традиційному привітанні.

— Ас-салам алейкум.

— Алейкум-ас-салам,— відповів Самір.

— Їхня світлість з великим нетерпінням чекає на приїзд свого улюбленого кузена,— сказав дворецький.— Він звелів, щоб я провів вас до нього, як тільки ви прибудете. Він — нагорі, у своїх апартаментах.

Через порожню кав'ярню вони прослідували за дворецьким до сходів у кінці залу. В кав'ярні стояла тиша. Кельнери, які звичайно були у русі, тепер стояли купками й балакали, а біля підмостків сиділи, палили та гомоніли музики. Не було видно ні співаків, ні танцівниць. Нічого не розпочнеться до тих пір, аж доки князь подасть на те знак.

Апартаменти над кав'ярнею резервувалися для особливих відвідувачів та їхніх гостей, які після ночі веселощів у кав'ярні надто стомлювалися, щоб повертатися додому; або ж воліли залишитися і насолодитися іншими втіхами, які дирекція охоче могла їм запропонувати. Дворецький зупинився біля дверей і постукав.

— Хто там? — почувся голос підлітка.

— Лікар Аль Фей зі своїм сином прийшов провідати його світлість,— відповів дворецький.

Двері відчинив підліток, одягнутий у єдвабні сорочку та штани. Його брови були густо підведені, щоки нарум'янені, а довгі нігті нафарбовані.

— Просу, заходьте,— прошепелявив він ламаною англійською мовою.

Бейдр та його батько зайшли до кімнати. В повітрі висів одурманюючо-солодкий сморід гашишу. В кімнаті не було нікого.

— Просу вас, шідайте,— сказав підліток, вказуючи на фотелі та стільці. Він вийшов до суміжної кімнати, залишивши їх самих.

Не проронивши ні слова, Бейдр переглянувся з батьком.

В кімнату повернувся підліток.

— Їх швітлість вийде до вас жа хвилину. Чим можу вам шлужити? Шолодощі? Може, перекушите? Маємо англійшьке вішкі, якщо бажаєте.

— Ні, дякую,— похитав головою Самір.

Двері знову відчинилися, і зайшов князь Фейяд. Він був у повному королівському убранні, а