Читати книгу - "Червоно-чорне"

У Йосипа Шухевича було дванадцять дітей і хоч двоє померли малими, десять залишили свій слід в українському житті. Осипа — найстарша донька вийшла заміж за доктора Лонгіна Рожанковського, який був знаним адвокатом та послом до австрійського сейму. Зенон Шухевич, наступна дитина, по смерті батька став парохом у Тишківцях і по праву вважався главою й продовжувачем «тишковецьких Шухевичів». Саме йому завдячувало село появою українських громадських організацій.

Наступними були Ольга Шухевич — дружина отця Ковблянцького та священик Євгеній — батько відомого українського адвоката на політичних процесах — Степана Шухевича. Далі йшли Марія та Володимир — про цього визначного науковця, діда Романа Шухевича, мова піде далі.

Окремо слід згадати й Ізидора Шухевича — полковника австрійської армії, який в час Першої світової війни мав отримати генеральське звання. Через дрібний конфлікт, який трапився у Загребській лікарні, принципового полковника обвинуватили у «великосербських настроях», що спричинило його звільнення зі служби.

Донька отця Йосипа — Модеста вийшла заміж за Миколу Козловського — гімназійного професора у Києві. Передостанньою дитиною був Микола Шухевич — визначний український адвокат, громадськість завдячує йому купівлею у Львові території для української організації «Сокіл-Батько». І наймолодшою дитиною Йосипа Шухевича була Євгенія — мати Василя Левицького-Софроніва — письменника та журналіста.

Із десяти дітей отця Йосипа жоден нічим не скомпрометував свого прізвища, а навпаки, ще більше прославив. А проте, найвідомішими в роді Романа Шухевича є його дід Володимир — етнограф та науковець і баба Терміна — піонерка жіночого громадського руху на Галичині.

Володимир Шухевич був професором у І реальній школі міста Львова, в якій викладав німецьку та українську мови. Як громадський діяч належав до Головного відділу Товариства «Просвіта» і був політичним дорадником галицького митрополита, кардинала Сильвестра Сембратовича. Слід згадати, що дід Романа Шухевича є засновником Християнсько-суспільної партії та її щоденної газети «Руслан».

Володимиру Шухевичу завдячуємо й появою першої в Галичині дитячої ілюстрованої газети «Дзвіночок», в якій він був головним редактором. Серед активних працівників «Дзвіночка» був також Іван Франко, який вмістив тут свого відомого «Лиса Микиту».

Втім, найвагоміші успіхи Володимира були на науковому поприщі. Окрім того, що він був дійсним членом НТШ — тогочасного аналога Академії Наук, його перу належить найгрунтовніша праця з дослідження життя, звичаїв та вірувань карпатських автохтонів — «Гуцульщина».

Його авторитет серед українців, які звертались до нього за допомогою, та іноземців був надзвичайно великим. Коли в часі Першої світової війни Львів зайняли росіяни, то делегацію українців до губернатора графа Шеремєтьєва очолив саме Володимир Шухевич. Згодом, переховуючись від росіян, професор Володимир застудився та на 67 році життя помер, проживши найменше віку з усієї великої родини Шухевичів.

Дружиною Володимира була Терміна з роду Любовичів — патріотичної української родини, яка походила із Перемишля. Її рідна сестра була дружиною Олександра Барвінського — громадсько-політичного діяча та визначного педагога.

Сестри Терміна та Ольга часто виступали на концертах в Галичині, але найбільше прославилась бабуся Романа Шухевича своєю громадською активністю. Саме Терміна Шухевич разом із Марією Білецькою та Константиною Малицькою організували перше віче українського жіноцтва, за що отримали від чоловіків жартівливе прізвисько «три Марини».

Проте, це не зупинило активного жіноцтва і вони заснували у Львові перше українське демократичне Товариство «Клюб Русинок», що згодом перетворився у «Союз Українок». Безпосереднє відношення мала Терміна Шухевич й до заснування першої жіночої гімназії класичного типу (1906), а згодом й до першої в Галичині української жіночої кооперативи «Труд». Кооператива відкрила власний кравецький цех з пошиття жіночого одягу й інтернат ім. Святої княгині Ольги для дівчат.

Впродовж багатьох років Терміна була головою цих жіночих громадських структур.

Володимир та Терміна мали п’ятьох дітей, з яких найстаршим був Йосип — батько Романа Шухевича, його брата Юрка та сестри Наталії. По закінченні Львівської гімназії та університету він став цісарсько-королівським суддею. Окрім судової діяльності у містечку Краковець, де служив Йосип, він активно займався громадською та культурною працею: грав на фортепіано, належав до співацького Товариства «Боян», опікувався могилою композитора отця Вербицького (автора музики до національного гімну). В час польсько-української війни Йосип Шухевич проголосив у Краківцях маніфест Західноукраїнської Народної Республіки й був іменований повітовим політичним комісаром ЗУНРу.

Інші діти Володимира Шухевича продовжили добрі традиції своєї родини. Тарас — випускник Віденської консерваторії, був вчителем гри на фортепіано, «Братко» (так кликали іншого сина) був інженером-гірником й прожив життя у Югославії. Донька Ірина поріднилась з родом Рожанківських, а Дарія — вийшла заміж за відомого юриста, професора Володимира Старосольського.

Варто згадати і Євгенію Стоцьку — дружину Йосипа Шухевича та матір майбутнього командира УПА. Євгенія була єдиною донькою пароха села Оглядів на Радехівщині і саме їй належить виховання юного Романа.

В 1930-х роках, в організаційних зв’язках під псевдо «Баба», «Сірий», «Малий» значився Степан Бандера. Цікаво, що дата його народження — 1 січня, за церковним календарем попадає на день-згадку мученика Боніфатія. Ім’я Степан, який отримав новонароджений продовжувач роду Бандер також, без двозначностей, було дано в пам’ять про першого християнського мученика — архідиякона Степана.

Дитячі роки навряд чи могли б сприяли розвитку малого Банд ери — у зв’язку з війною школа була зачинена, а вчитель мобілізований на фронт. До того ж, Степан мав погане здоров’я — хворів на ревматизм суглобів, через що