Читати книгу - "Крізь безодню до світла"

– Ні, ну що ви.

– Це правильно.

Наразі допит було завершено. Влад перевів подих.

Оце ж вляпався так вляпався… Містер Недоумок.

Як у воду дивилася Марія Степанівна, припускаючи «темне дільце», у котре вплуталась Катерина. І хоча офіційну версію смерті Катерини правоохоронці визначили як «самогубство шляхом отруєння невідомою речовиною», Влад розумів, що ніяким самогубством тут і не пахне. Ті двоє чудово попрацювали, не лишивши жодних слідів, жодних зачіпок і підозр.

Певна річ, Влад нічого не розповів про них. Відчув, що треба мовчати. Міліція міліцією, але вона його не захистить у потрібний йому момент, коли за ним прийдуть, як прийшли за Катериною. Якось же вони її знайшли, вистежили. І його знайдуть, якщо дізнаються, що він на них доніс.

Його все діймала думка, хто ті люди. Те, що це головорізи, – очевидно. Але Влад відчував, що за всім цим стоїть щось дуже і дуже страшне. За просто так не вбивають.

Версій може бути безліч. Імовірно, вони прибрали її як непотрібного свідка. Або ж вона вирішила відійти від «справ» і це не влаштувало когось. Когось, хто стояв понад ними всіма. Адже чорнову роботу зазвичай роблять пішаки. А ці двоє явно були пішаками, котрі лише під час виконання вироку відчувають себе повелителями людських життів.

Отже, є хтось понад усім. Звісно, пхати у це носа він не буде: менше знаєш – спиш міцніше. Золоті слова!

Із розслідуваннями покінчено. Містер Влад Холмс складає повноваження на самому старті розслідування. Ха-ха!

Нічого. На нього чекає сцена. Велика Сцена. І там він справді буде Першим.

Аж наступного дня під вечір він згадав про Віру. Він забув зателефонувати їй, та й не до неї йому було. Вона теж не дзвонила. Гордячка, холера б її!..

Схопив мобільний, набрав її номер. «Абонент не може прийняти ваш дзвінок, залиште ваше…» – чемно почав повідомляти йому оператор.

Влад нервово брязнув телефоном об стіл. Чорт! Ну що знов таке? Чому вона вимкнула клятий телефон?! Тепер, коли вона конче потрібна йому! Які можуть бути образи тепер, коли він пережив найгірші часи у своєму житті і має зняти напругу!

Ну, добре вже. Він зробить крок першим. Знов. Принаймні тепер, коли його минуле зрештою лишилось у минулому, вже немає сенсу все розповідати Вірі. Тому треба залагодити цю незрозумілу ситуацію. Треба почати нове життя. Так! Відтепер – жодних дівчаток. Лише Віра і велика сцена. Велика сцена і Віра. Усе. Інакше Катерина замордує його у снах, як це відбувається вже котру ніч поспіль…

Влад традиційно купив оберемок квітів – цього разу хризантем, – пляшку вина й наприкінці дня пішов до офісу зустрічати Віру. Вона вийшла з дверей офісу і з кам’яним лицем пройшла повз нього. Ніби його тут немає! Що за чорт?!

– Кицю, ти що? Що з тобою? – Влад кинувся слідом за нею.

Віра мовчки йшла далі, не звертаючи уваги на Влада.

– Кицю, що трапилось? Ну не можна ж так нахабно ігнорувати мене!

Схоже, Віра й не думала зупинятись – вона пришвидшила ходу.

– Віро! Мають бути якісь межі! Негайно зупинись і поясни, що трапилось! – терпіння Влада, знервованого за останні дні, швидко закінчилось. – Віро, стій!

Він схопив її за рукав і розвернув до себе.

– Що ти собі дозволяєш? – прошипіла жінка.

– Та що з тобою таке?!

– Що зі мною? Що зі мною?! – її голос перейшов на істеричний крик. – Анічогісінько! І прошу дати мені спокій!

Вона спробувала піти, але він усе ще тримав її за рукав.

– Пусти, сказала! Облиш мене!!! – Вона висмикнула руку й швидко покрокувала тротуаром.

– Та що за херня відбувається?! – Влад пішов за нею. – Ти вважаєш, я буду за тобою бігати? Я тобі що, хлопчик на побігеньках?!

Віра різко зупинилась і обдарувала його поглядом, сповненим крижаного холоду, її лице перекосилось від гніву.