Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рибалка:
– Пане начальнику, та ці ж коропи мною приручені! Усі знають! Вони у мене вдома живуть у ямі. Час від часу я їх випускаю погуляти. Свисну – і вони припливають.
– Ну-ну!
– А я зараз докажу!
Інспектор:
– Докажи, докажи!
Рибалка з розмаху закидає коропів у воду і невинно дивиться на інспектора.
Інспектор:
– Ну, свисти, а я подивлюся, як вони до тебе припливуть!
Рибалка:
– Хто припливе?…
Опанас і Марійка прийшли на похорон. А там жінка побивається за покійним чоловіком:
– Хай би ти і горілку пив, і до дівок ходив, і на полювання – хоч на тиждень, хоч на місяць, нічого б тобі не казала – аби тільки живий був!
Опанас:
– Чуєш, що жінка каже?
Марійка:
– Чую, чую, не глуха. Але ж ти ще живий!
У далекій Америці зібралися якось Боб і Білл порибалити на озерах. По дорозі попали в грозу і вирішили перечекати. На маленькій фермі двері їм відчинила симпатична жіночка:
– На жаль, я не можу пустити вас у дім. Я вдова, і самі розумієте… сусіди…
– Не хвилюйтеся, – сказав Боб, – ми перебудемо в сараї.
Через 9 місяців Боб отримав листа від адвоката вдови. Він пішов до Білла, запитує:
– Пам’ятаєш ту милу вдовичку, де ми ночували?
– Звичайно!
– Ти часом не ходив до неї вночі?
– Ходив! Гарна нічка видалася!
– І ти їй назвався моїм іменем?
Білл почервонів, опустив голову і признався, що дійсно так і було.
– Я тобі дуже дякую, друже! – сказав Боб. – Вдова на днях померла, а перед смертю заповіла мені все своє майно…
Сидять мисливці біля вогнища. Один розповідає:
– Якось я пішов на полювання. Не встиг зайти в ліс, аж за спиною чую тріск… Раптом величезний ведмідь обхопив мене і тисне так, що ось-ось дух з мене вилетить! Тут рушниця випала з моїх рук. Ведмідь відпустив мене… підняв рушницю і уткнув дуло в спину!…
– Ну?!
– Що мені лишалося робити? – зітхнув мисливець. – Довелося оженитися на його дочці… Бо то був мій тесть!
Поїхали братки якось на зимову рибалку. Приїхали, вмазали, дістали вудки, а лунки довбати нічим. Посилають одного за ломом в село.
Під’їхав той до крайньої хати, кричить:
– Діду, дай лом, ополонку видовбати!
Дід дав, той поїхав. За годину приїжджає знову:
– Діду! У тебе ще лом є?
Дід дав ще одного. Через годину – у діда знову гість:
– Діду! А може ще один лом є?
– Що, синку, кльов добрий?
– Та який там кльов! Ще човен на воду не поклали!
Зустрічаються на стежці в лісі два мисливці. У одного на поводі породистий гончак, у другого – щось низеньке, кривоноге, незрозуміле.
– Пропусти! – каже той, що з гончаком.
– Це ти пропусти, бо мій пес твого подужає!
– Оце тобі! Може заб’ємося?
– Давай!
Кривоноге за мить проковтнуло гончака!
– Слухай, якої породи твій пес?
– Та яка там порода! Поки хвіст не відрубали, називали крокодилом…
Один холостяк перед Новим роком вирішив наловити риби на святковий стіл. Просидів над ополонкою. Нічого. Вже хотів іти – аж раптом упіймалася на гачок жаба. І викинув би назад, а на шиї бирочка. Придивився, там написано: «Умію розмовляти». Забрав додому. Посадив під ялинку – хай гріється. Налив собі стакан горілки і до неї:
– Ну?
А жаба:
– Ква!
Він ще наливає:
– Ну?
– Ква!
Наливає третю:
– Що ж ти «ква» та «ква»?
– А що ж ти «ну» та «ну»?
Ходить Микита на полювання. Два дні немає, а то й три. Качку, звичайно, Гані приносить, але жінка щось запідозрила. Подивилась уваж-ненько в підсумок – набої цілісінькі! До рушниці – порохом і не пахне! Еге! Коли знову почав збиратися Микита, Ганя нишком замість рушниці у чохол поклала макогона і важкеньку жаровню…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
