Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ось, жінко, скуби та смаж!
А Ганя бере спокійно так чохол, розкриває:
– Ну, вправний ти у мене мисливець! У тебе навіть макогон стріляє…
Опанас на прийомі у лікаря скаржиться:
– Кашель замучив! На рибалці усю рибу розлякую!
Лікар:
– Мабуть, ви багато курите… – А сам дістає цигарку, розминає пальцями і смачно так закурює.
Опанас:
– Багато. Одну за одною.
Лікар пускає кільцями дим, закидає ногу на ногу і через губу виголошує:
– Вам треба кидати курити…
Опанас:
– Лікарю! Але ж ви самі курите!
Лікар:
– Курю, але ж я по лікарях не бігаю…
Пішли ми з кумом на зайців. Находилися!… А тут підійшов час випити. Випили по одній – не бере. Випили по другій – не бере. Випили по третій – взяло… в кума кожуха, в мене – шапку…
Їдемо. Воно не звертає, і ми не звертаємо, воно не звертає, і ми не звертаємо, воно не звертає, і ми не звертаємо. Нарешті звернуло… Кумові в’язи, мені – шию…
Попадали в канаву. Лежимо, оба гарні і… в лікарні. Тиждень лежимо – не виписують, другий лежимо – не виписують, третій лежимо – не виписують. Нарешті виписали… кумові палицю, мені – милиці…
Зібралися Опанас із Микитою на велику рибу. Взяли снасті, рюкзаки, палатку. Ішли та й ішли. По дорозі підкріплювалися. Пили та закусювали. Вечоріє. Накрапає дощик. Опанас каже:
– Давай на узбіччі дороги палатку поставимо.
– Там темно, – відповідає Микита, – та й нерівно. Давай поставимо на дорозі.
Поставили на дорозі. Вранці прокидаються, виходять, дивляться – на узбіччі лежить грузовик догори колесами.
– Бачиш! – повчає Микита. – Якби ми поставили палатку на узбіччі, він би нас розчавив!
– Опанасе, я на минулому тижні одним пострілом підстрелив двох куріпок і одного зайця!
– ?…
– Стріляв, звичайно, в одну. Але вона, коли падала, схопила кігтями другу, і обидві впали мені під ноги.
– А заєць?
– Та… куріпки з’явилися несподівано. При пострілі у плече так садонуло, що я впав на спину і придавив зайця, який хотів прошмигнути позаду мене…
Я вчасно перехопив погляд Григорія, підсунув келишки, налив і, поважаючи манери кума, підвівся:
– Тост!
Ловив оце я рибу у неділю. А витягнув жабу. Жаба, як жаба. Вже хотів викинути, аж вона до мене людською мовою: «Не кидай мене, чоловіче! Тут так холодно! Візьми мене з собою, може, я тобі у пригоді стану…» Здивувався. Взяв її в руки. А вона каже: «Поклади мене в кишеню, я зігріюся». Поклав. Іду додому. Вже біля порога думаю: «Ну, навіщо мені жаба, хоч вона і розмовляти вміє? Викину…» А вона ніби думки почула: «Не кидай мене! Мені так погано одній! Візьми в дім…» Не викинув. Приніс додому. Поклав її на підлогу. Заварив собі каву. Аж чую: «Дай, будь ласка, і мені кави…» Що робити – налив їй келишок. А сам такий втомлений. Розібрався, ліг у ліжко. А вона – стриб до мене!… І враз такою красунею стала! Цілую… Тут і дружина моя на поріг! Я їй розказую усю правду, як було, – не повірила!…
Отож, вип’ємо за повну довіру між чоловіком і жінкою!
– Добре віддячив! – похвалив мене кум. – Закусюй і продовжуй!
І ми продовжили.
Ранок.
Хлопчина гребе човником в очерети. Бачить – під очеретом у човні сидить похмурий чолов’яга і тупо дивиться на поплавки. Хлопець підпливає ближче і неголосно запитує:
– Клює?
Чоловік мовчить. Хлопець голосніше:
– Хоч щось клює?
Чоловік, не повертаючи голови, буркнув:
– Гриби!
– Які ж тут гриби? – сміється хлопець. – Ти що, жартуєш?
Чоловік піднімає з дна човна рушницю, повертає дулом до хлопця.
– Греби нафіг звідси!
Джон і Джордж сидять у засідці – полюють на левів.
– Я зараз піду і за двадцять хвилин уб’ю лева! – вихваляється Джордж.
– Це не так просто! – заперечує Джон.
– Б’ємося об заклад? На 1000 доларів!
– Добре!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
