Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Список бажань 📚 - Українською

Читати книгу - "Список бажань"

347
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Список бажань" автора Йон Колфер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 56
Перейти на сторінку:

— Еге ж, я бачила твою стару зачухану майку. Це видовище я пам’ятатиму до кінця своїх… — Меґ замовкла, усвідомивши, що вона вже давно мертва.

— Знаю, Меґ, — сказав Лоурі, вперше називаючи її на ім’я. — Усі ми думаємо, що житимемо вічно. А тоді — раз! Наш час минув, а ми не зробили нічогісінько з того, що планували. Але не я. Я маю час виправитись. А ще я маю помічницю.

Меґ шморгала носом, хоча жодної сльозинки не скотилось по її обличчю.

— Помічницю?

— Тебе.

— Я тут тільки через те, що мушу бути, сам казав.

Лоурі кивнув головою.

— Я знаю. Але, може, ти вже доклала до цього часточку свого серця.

— Е ні, Макколе. Нема чого на мене покладатися. Усе дарма. Я ніколи нікому не допомогла, навіть собі.

— О, то хто з нас іще нюня?

— Закрийся, ти, старий розпухайло.

— Надзвичайно чемно. Хіба тебе не вчили, як поводитися зі старшими?

— Ти застарий як на старшого. Ти просто викопна рештка.

— Дуже смішно. Якби я був на сто років молодший…

Так між тілом і духом заклюнулись перші паростки порозуміння. І хоча Меґ Фінн навіть не помітила, в її аурі спалахнуло декілька нових блакитних смужок.

* * *

На вході до телестудії РТІ стоїть охорона. Дублінський викидайло з коротко стриженим волоссям і ні грамом співчуття до тих, хто намагається пройти.

— Забирайся. Геть звідси, — гарикнув охоронець на ім’я Деззі, написаному на його беджі.

— Та послухайте мене хвилиночку, — мовив Лоурі. — Я прийшов зустрітися з Сесилі Ворд.

Охоронець відірвав очі від монітора.

— Ага, ти і ще купа втюханих старих придурків.

Лоурі обурився:

— Перепрошую, юначе, але так сталося, що ми з пані Ворд друзі.

— Ага, а я Леонардо ді Яктамйого.

Почувши таке, навіть Лоурі зрозумів, що з нього глузують.

— Вас ніколи не вчили поважати старших?

— Якби мені платили по фунту щоразу, як я чую ці слова…

Не кажи мені нічого, думала Меґ.

— Ці старі чуваки найдоставучіші. Намагаються пролізти на кожну більш-менш популярну передачу. Ну ж бо, геть звідси, доки я не викликав поліцію.

Лоурі поправив краватку.

— Хіба я схожий на чоловіка, який будь-що хоче скрізь пролізти?

Охоронець почухав свою колючу потилицю.

— Убери пень — буде хорошень. Я, наприклад, маю найвищий бал з курсу середньовічної поезії у Тринітському коледжі.[7]

Меґ вирішила, що час утрутитись.

— Використовуй можливості думки, Лоурі.

— Перепрошую.

Глухенький, подумав Деззі.

— Я сказав, убери пень — буде хорошень.

— Та не ти!

— Не я? А хто ж?

— Скажи йому, Лоурі.

— Скажи йому — що?

— Скажи що — кому?

Справа заходила в глухий кут. Меґ схилилась до Маккола.

— Просто слухай. Не говори. Доки я була всередині тебе, я вивільнила деякі твої розумові здібності.

— Це шахрайство.

— Що ти кажеш про “Шахрайство”? — запитав Деззі. — Ми вже не випускаємо “Шахрайства”. Цю передачу продали.

— Використовуй силу своєї думки. Змусь цього дауна відчинити прохід.

Лоурі знизав плечима. Можливість контролювати чиїсь думки була не менш неймовірною, аніж решта того, що сталося з ним за останню добу. Лоурі хижо вирячився на охоронця.

— Ти відчиниш прохід.

— Сумніваюсь.

— Сконцентруйся, Макколе. Переконай його силою своєї думки.

Лоурі зціпив зуби, скеровуючи свою волю тоненьким промінцем.

— Ти відчиниш прохід, бо я так хочу!

Очі Деззі тьмяніли, мов пошкрябані скельця.

— Так, Повелителю.

— Спрацювало, — гордовито мовив Лоурі. — Я — супермозок!

— Що сталося, Повелителю? — запитав охоронець. — Розвернути тебе й дати копняка? Коли ти так наказуєш.

— Я не думав про таке!

— Зате я думав. Вимітайся звідси. Доки я не викликав швидкої. Теж мені жрець вуду.

Лоурі поглянув за спину. Безтілеса постать Меґ заходилась від реготу.

— О-ха-ха. Дуже смішно.

— Вибач, — ледь переводила подих Меґ. — Не можу вгамуватись.

— Треба було здогадатися.

— Звичайно, треба було, — погодився Деззі. — Мені здається, я вже чув усі можливі вибачення.

Лоурі заплющив очі. Цілий рік не було до кого мовити. А тепер дві розмови одночасно.

— Я ніколи туди не пройду.

— Ти можеш заспівати це, дідусю.

Меґ підлетіла ззаду до незворушного дублінця.

— Наскільки я розумію, мозок — наче фортеп'яно. Треба лише правильно натискати клавіші. — Вона закачала рукави і застромила руку охоронцеві у вухо по лікоть.

— Бр-р-р, — скривився Лоурі. — Яке паскудство.

— Стережися, я можу оскаженіти щомиті.

Меґ скреготала зубами, доки копирсалася в голові охоронця.

— Ага, ось воно. Приготуйся скоритися цілковито й беззаперечно.

Лоурі здалось, що він почув, як Меґ натиснула

1 ... 19 20 21 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Список бажань», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Список бажань"