Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Список бажань 📚 - Українською

Читати книгу - "Список бажань"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Список бажань" автора Йон Колфер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 56
Перейти на сторінку:
якийсь внутрішній перемикач.

— Слухаюсь.

Деззі й справді не той став. Почав стукати коліньми одне об одне й трясти руками, наче перебираючи струни.

— Гм-м, — Лоурі розмірковував уголос. — Він мені когось нагадує.

— Так, того патлатого рок-н-рольника.

Враз Деззі завантажив кліп на пісню того співака, достоту повторюючи всі його викрутаси стегнами й тремтіння губ.

— Упс, — сказала Меґ. — Не та кнопка.

Вона спробувала знову. Меґ шукала кнопку, як ведмідь вулика.

— Здається, ось вона.

Втішного було мало. Тепер Деззі іржав, як кінь.

— Господи, та вселися в нього.

— І не подумаю. Мені галімосно і від твоїх спогадів. Не кажучи вже про весь цей мотлох середньовічної поезії. До речі, я вже знайшла те, що шукала.

Клац. І Деззі почав старанно перебирати руками й ногами, мов слухняне кошеня.

Лоурі обережно кахикнув:

— Дезмонде. Чи можеш ти мені відчинити прохід?

Деззі всміхнувся на всі тридцять два:

— Звичайно, чоловіче. А чи знаєш ти, чому?

— Ні, Дезмонде. Чому?

Сльоза скотилася з ока охоронця.

— Бо я люблю тебе, чоловіче. Я люблю тебе і всі-всі-всі квіти, що є на землі, я люблю багатоповерхові автобуси. Я навіть люблю тринітських студентів за їхні смердючі куртки й уїдливі зауваги. Я люблю всенький світ, чоловіче. — Стиха схлипуючи, Деззі легенько натиснув на кнопку, і прохід відчинився.

— Дезмонде, можна мені отримати перепустку?

— Звичайно, чоловіче. Чому б тобі, як вертатимеш, не перебути ніч у моєму прихистку? Ми змогли б порозкошувати його голосом.

— Звучить звабливо, — сказав Лоурі, геть ніскілечки не зрозумівши, що саме охоронець тільки-но утнув. Він повернувся до летючої помічниці. — Що ти зробила з цим бідолахою?

Меґ знизала плечима:

— Я всього-на-всього побачила рожеву скриньку, сповнену щастям. У найдальшому куточку його голови. І відчинила.

— Він мені більше подобався як викидайло.

Лоурі минув широкий прохід, його впевненість зростала щокрок. Він пришпилив перепустку до підборта свого піджака й міг безперешкодно проходити в будь-який куточок телестудії, в тому числі, як він сподівався, й на зйомки передачі “Чай разом із Сесилі”.

* * *

Телемайданчик виглядав не так, як на екрані. Насправді він був менший. До того ж на екрані не видно країв. Здавалося, наче якийсь велетень відкусив шмат хатинки, а тоді, не вподобавши її смаку, виплюнув у Доннібруці. Лоурі трохи занепав духом. Розчарування випливало з нього фіолетовими струменями.

Меґ не втрималася, щоб не пустити шпильку:

— Еге. Дитинка думала, що все це спвавжнє?

Лоурі стримувався. Не хотів, щоб його випхали з телебачення, як божевільного. Надто ж тепер, коли він був так близько до мети.

Меґ загиготіла.

— Комахи Банні також неспвавжні. Такі собі пвиємні кавтинки, що швидко вухаються.

Лоурі стрельнув у неї застережливим поглядом. У світі Меґ поглядом можна було вистрелити. Шалений помаранчевий згусток вихопився зі старечих очей і, звиваючись, гупнув Меґ по голові.

— Гей ти! Харе!

— Ото менше задавайся, — прошепотів Лоурі, мило всміхаючись.

Аудиторія була сивокосою, голубуватокосою і безволосою. Аури присутніх зраджували їхні справжні думки. Боротьба й страждання перемішувались у них над головами, змінюючи одну газоподібну картинку іншою. Проте любов перемагала. Любов і сім’я. Майже кожен присутній у залі зберігав глибоко в душі образ свого втраченого кохання.

Чоловік, який розігрівав глядачів у студії, облишив видавати на-гора свої тупі жарти і став уважно вслухатись у повідомлення в навушниках. Відтак заплескав у долоні й завищав, наче сновида. Люди заплескали в долоні, проте не вищали. Врешті-решт, це не концерт “Бойзони”.

— Ходімо, — прошепотіла Меґ.

Лоурі витер руки новою шовковою хусточкою: вони були мокрі, хоч викручуй.

* * *

Ригачка розтяг писка в усмішці, виставляючи незліченну кількість зубів.

— Не може бути, — гиготів він.

Гоп затріпотів над його плечем.

— Угу, саме так реагують розумово обмежені. Не вірять і впадають у забобони. А все пояснюється за допомогою математичних термінів. Навіть рай і пекло можна виразити просторово-часовим рівнянням.

Ригачка загарчав:

— Слухай, ти, Циб педальний.

— Ти хотів сказати Гоп.

— До лампочки, ти, покидьку.

Гоп замигтів, завантажуючи словник.

— Гм. Покидьок — морально розкладена особа, негідь, потолоч.

— Закрийся і дивись у телевізор.

Гоп утупився в екран.

— Застаріла технологія. Навіть не цифрова. Залежна від довкілля.

Ригачка відчував, як наринає собача лють.

— Та не доколупуйся! Поглянь на екран!

Гопові очі замигтіли на збільшення.

— Кольорові крапочки передаються в заданій послідовності і створюють враження…

— Закрийся! — заскавулів Ригачка, зриваючись на ноги. — Закрийся! Закрийся! Закрийся! Гав, гав, гав-вав-вав!

Гоп випустив у собакохлопця електричний розряд: по-перше, в цьому була потреба, по-друге, не міг відмовити собі такої втіхи.

— То як, ми вже прийшли до тями?

— Вав.

— Тлумачитиму цю відповідь як позитивну. Отож, що ти хотів сказати у своєму кроманьйонському стилі?

Ригачка обережно потирав за вухом: хутро все ще курилось.

— Дивися, це він. По телику.

Очі віртуальної підказки знову задзижчали.

— Ти маєш рацію. Вісімдесят дев’ять

1 ... 20 21 22 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Список бажань», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Список бажань"