Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Оповідання та памфлети, Марк Твен 📚 - Українською

Читати книгу - "Оповідання та памфлети, Марк Твен"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оповідання та памфлети" автора Марк Твен. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 123
Перейти на сторінку:
на сплату боргу годинник розтяг до чотирьох днів, і мене запізвано до суду. Я помалу зсунувся назад у вчорашній день, тоді в позавчорашній, тоді в минулий тиждень, аж урешті усвідомив, що плентаюсь сам-один як палець десь у позаминулому тижні, а весь світ давно зник з очей далеко попереду. Я відчув, що десь глибоко в душі моїй заворушилась якась потаємна приязнь до мумії фараона в музеї, бажання погомоніти з нею, поділитися одне з одним новинами. Тоді я знову пішов до годинникаря. Той у мене перед очима розібрав годинника до останнього гвинтика і сказав, що в ньому «роздуло цівку» і що на направу потрібно три дні. Після тієї направи годинник став іти добре, але тільки пересічно, так би мовити,– не більше. Півдня він гнав уперед як навіжений і так стугонів, та рипів, та сичав, та чмихав, та порскав, аж я за тим гуком не чув своїх власних думок; і поки він держав той розгін, жоден годинник у цілій країні не міг за ним угнатися. Та другі півдня він усе сповільнював хід і чвалав ледве-ледве, аж поки всі годинники, що їх він повипереджав, знову не наздоганяли його. І кінець кінцем по двадцяти чотирьох годинах він перетинав лінію фінішу точно до хвилини. Загалом він ішов цілком чесно й сумлінно, і ніхто не зміг би сказати, що мій годинник проходить більше чи менше, ніж з нього належиться. Однак пересічна точність – це для годинника чеснота не дуже велика, і я поніс його ще до одного годинникаря. Цей сказав, що в ньому зламалася шпулька. Слава богу, що не гірше щось, відповів я. Сказати правду, я й уявлення не мав, що воно за шпулька, але навіщо ж виставлятися невігласом перед незнайомою людиною. Годинникар полагодив шпульку, але що годинник виграв на цьому, те програв на іншому. Він почав іти, коли йому заманеться: трохи пойде, тоді трохи постоїть. А зупиняючись, щоразу відбивав назад, мов мушкет. Кілька днів я підмощував вати на грудях, та нарешті поніс годинника ще до одного майстра. Той розібрав його вщент і довго крутив той дріб’язок під лупою, тоді сказав, що то якась несправність у спусковому механізмі. Направивши його, майстер знову склав і накрутив годинника. Відтак він почав іти добре, тільки щоразу за десять хвилин до десятої обидві стрілки зчіплювалися, мов складені ножиці, й далі вже крутилися в парі. Ані наймудріший мудрець у світі не міг би добрати, котра ж година на тому годиннику, отож я знову поніс його лагодити. Новий майстер сказав, що в ньому погнулося скло і ходова пружина теж нерівна. Іще він додав, що деякі деталі час уже обсоюзити. Все те він зробив дуже добре, і відтоді годинник мій почав справляти свою службу досить пристойно, хіба час від часу, як пройде він цілком спокійно годин із вісім, щось у ньому всередині раптом сприсало, й він починав дзижчати, наче джміль, а стрілки – крутитися так швидко, що їх годі було розрізнити; вони зливались у суцільне напівпрозоре кружало над циферблатом. Дальші двадцять чотири години годинник пробігав за шість-сім хвилин, а тоді, бемкнувши, зупинявся. З важким серцем пішов я знову до годинникаря. Дивлячись, як він розбирає годинника, я ладнався вчинити йому суворий перехресний допит, бо справа ставала серйозна. Я заплатив за годинника дві сотні доларів, а на всі направи вже пішло, здавалось мені, тисяч зо дві – зо три. Та дивлячись на годинникаря й чекаючи, що він скаже, я зненацька впізнав у ньому давнього знайомого, колишнього пароплавного машиніста, ще й машиніста абиякого. Він уважно оглянув усі деталі, достоту як і інші годинникарі, а тоді так само впевнено оголосив свого вирока. Він сказав:

– Забагато пари дає, треба запобіжну хлипавку попустити!

Я вколошкав його на місці й поховав своїм коштом.

Мій покійний дядько Вільям, бувало, любив приказувати, що добрий кінь доти добрий, поки не поносить хоч раз, а добрий годинник – поки не попаде в руки годинникареві. Іще він часто дивувався – куди воно діваються всі невдахи бляхарі, та зброярі, та шевці, та ковалі, але ніхто ніколи не міг йому того сказати.

 

1870

 

ГАНЕБНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ХЛОПЧИКА

 

 

Цими днями в Сан-Франціско «заарештовано пристойно вдягненого хлопчика, що йшов до недільної школи; його кинуто в міську в’язницю за те, що він шпурляв камінці у китайців».

Який чудовий коментар до нашого людяного правосуддя! Яка сумна ілюстрація до нашої людської схильності мордувати слабшого! Даремно гадає Сан-Франціско, що таке ставлення до бідолашного хлопчика додає йому честі. Яке виховання здобула ця дитина? Звідки він знав, що кидати в китайця камінням – кепський вчинок? Перш ніж разом із ображеним Сан-Франціско осудити його, вислухаймо свідчення оборони.

Він був «пристойно вдягнений» хлопчик, учень недільної школи,– отже, його батьки, очевидно, інтелігентні й заможні люди, досить зіпсуті для того, щоб щодня читати газети протягом цілого року та радіти, читаючи їх; отже, цей хлопчик мав змогу навчитися добрих справ день у день, не виключаючи й неділі.

З цього джерела він дізнався, що каліфорнійський уряд обкладає незаконним податком золотошукача чужоземця Джона й дозволяє чужоземцеві Патріку15 безплатно промивати золото – певно, тому, що звироднілий монгол не витрачається на віскі, а витончений кельт не може існувати без нього.

З цього джерела він дізнався, що переважна більшість збирачів податку – було б не дуже чемно сказати «всі збирачі» – збирають податок двічі замість одного разу; та що – оскільки вони таким чином обмежують доступ китайців до копалень – такий вчинок усі вітають і вважають надзвичайно дотепним.

З цього джерела він дізнався, що коли білий вкраде жолоб промивати золото (до категорії білих людей залічуються іспанці, мексиканці, португальці, ірландці, гондурасці, перуанці, чілійці і т. д. і т. п.), то його виганяють з табору; коли це зробить китаєць, його вішають.

З цього джерела він дізнався, що в багатьох округах просторого тихоокеанського узбережжя настільки сильна в серцях народу дика, вроджена любов до справедливості, що, коли виникає якийсь загадковий і таємничий злочин, народ каже: «Нехай вчиниться по справедливості, а там хай і небо завалиться»,– і відразу ж китайця вішають.

З цього джерела він дізнався, що, як показує вивчення половини щоденної «хроніки», поліція Сан-Франціско або спить, або ж вимерла,– друга ж половина газет

1 ... 19 20 21 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповідання та памфлети, Марк Твен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оповідання та памфлети, Марк Твен"