Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Люборацькі, Свидницький А. П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Люборацькі, Свидницький А. П."

188
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Люборацькі" автора Свидницький А. П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 87
Перейти на сторінку:
- закричали панянки, завваживши, як ішла Масина мати через подвір’я. Глянула в вікно Мася та й каже:

- То moja popadia plącze sie. 69

- Jaka popadia? 70 - питають.

- Luboracka, a jaka ź! 71 - відказала Мася.

- Niby to matka twoja? 72 - кажуть.

- Ja ż mowię, ze moja popadia, 73 - озвалась Мася.

Ввійшла мати до хати, змерзла, а доня посоромилась і привітати її щирим, теплим словом, тільки тицьнула та шурнула ногою назад себе; і то «для годиться».

«Може воно так і повинно бути,- подумала паніматка,- може воно по-старому тільки вітаються з матір’ю по-людськи; а тепер таке й соромно вже, а треба присідати. Такий, значить, світ настав. Та мабуть же, й попомучили тебе, небогу,- думає мати, на доню дивлячись,- нім навчили дригать та тицяти! Не ученики, а мученики - мовляли покійні татуньо».

На розпрощання учителька строго-настрого наказала Масі з хлопками не сходитись.

- То сором,- каже,- то встид; а по-хлопськи побалакавши,- каже,- так пи́ски зогидиш, що й свяченою водою не сполощеш, ні окропом не відпариш.- І дала роботу додому - гаптовання. Та ще й маму напросила, щоб пильнувала, щоб доглядала Масі, щоб стерегла, аби наново не zchłopiała. 74

Хто-хто, а Ганна очей не спускала з тернівської дороги: коли-то покажуться? Як надвечір відчиняються ворота - їдуть вони! Повибігали надвір і челядь, і своя сім’я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить. А Мася злізла, опугана, і наче чужа, незнакома пішла, нікому й на слід не плюнула. Сестри за нею потяглись.

- То, може, що змерзла,- каже одна дівчина.

- Ніт! так загорділа, запаніла,- озвалась Ганна.

Справді, розібрали Масю, а вона насилу з татом привіталась, на сестер і не зглянула, і стала під грубою та й ні пари з губи, наче води в рот набрала.

Миленько Ганна подивлялась на панянку, отут пораючись коло її одежини,- бажалось поспитати, чи все гаразд її збулось, що балакали перед виїздом; та Мася мовчить, то й вона мовчить, лиш погляда, що стоїть панна під грубою - на тонких ніжках, як чапля або журавель; і все коло єї напижене, віддулось. Як виходить мати з валькира:

- Може ти голодна? може будеш що їсти? - питає.

- Dziękuję, mamo, nie chcę, 75 - процідила Мася крізь зуби.

«Таке! - подумала Ганна,- вже й до матері по-ляськи! поминай же як звали».

Пройшли свята. Після ордані ізнову пакувались, і від Масі ніхто рідного слова не чув - ні батько, ні мати, ні челядь, ні хто-небудь другий; все по-ляськи цвенькала. Малих дві сестри мала і тих навчила цокать, присідать: спіднички їм попідрізувала, і коси по-новому позакручувала - все пішло на другий лад. Сама не ходе, а пливе, як качка по воді; і менших так приучувала. На булих товаришок - сільських дівчат і спідлоба не поглянула, наче ніколи вони й не здибалися з собою.

- Отже, з Печержинської й справді учителька на славу,- говорив раз панотець Гервасій своїй жінці,- бач, як витресувала нашу небогу!

- До чого-то її доведе ця наука,- сумно відказала паніматка,-така пишна стала!.. Щодо мене,- додала,- то я воліла б бачить її, як бувала - з закачаними рукавами коло якої роботи, аніж на тонких ніжках як не під грубою, то коло вікна або за гаптами. Коли б уміла їсти зварити та дати лад в господарстві, то гаптовання й купе собі.

- Говори! - озвавсь панотець,- ти все своє правиш. А подивись на благочинникову дочку! Хіба вона не в Печержинської вчиться? Такий уже світ настав.

- Поганий же він - цей світ теперішній,- озвалась паніматка.- Я ж не знаю жодних гаптів, а хліб, слава богу, їмо з тобою. І мати моя не знала, а проте хліб їла, ще й других годувала. Та й твоя мати така ж була.

- Зате ходили в плахтах та в намітках.

- Тим-то їм і добре було, що свого не цурались! тим-то вони й багаті були, що на дрантя не тратились; а справить собі плахту-другу, то за ввесь вік не зносить, ще й дочці передасть. А з цих підрізаних що? Через місяць як не подереться, то виростеш, а все скинь. А старші хвостами дороги метуть, що наче череда йде, такий копіт зіб’ють,- а їх лиш дві або й менше.

- Я знов скажу, що такий тепер світ,- озвавсь панотець.

- А я знов скажу, що поганий теперішній світ,- озвалась паніматка і додала: - Ще пани хай би собі вигадували,- на те вони багаті; а таким, як ми - бог з ним! - лучче б держатись старини, то й на душі легше було б, і в скринях повніше.

- То це по-твоєму,- каже панотець,- Мася повинна б натягти запаску та на вечорниці? Гарно!

- На вечорниці - не на вечорниці, запаску - не запаску, а що шнурівок та капелюшів - їй зовсім не потрібно.

- Хіба вона що? - гнівно заговорив о. Гервасій.

- Або я що кажу? - озвалась паніматка.

- Що? моя дочка не панна, чи що? мужичка? хамка? - почав кричати о. Гервасій.

- Попівна! хіба я що кажу? - озвалась паніматка.

- А попівна хіба не панянка? - каже о. Гервасій.

- Та панянка ж,- озвалась паніматка.

- То хай же буде, як і другі панянки! знаєш? - гукнув,- чуєш? Хай же буде, як і другі панянки, а не як мужичка, хамка.

- Та хай буде, хай! - заговорила паніматка стиха,- хіба я кажу, щоб не була? хай буде! гамуйся!

Вдруге вже ніколи не вертались вони на цю розмову. Чи й паніматка переконалась, що попівна повинна бути ляховкою, чи боялась перечити, тільки як панотець почне хвалить Масю, то вона зітхне і каже:

- Добра дитина! та коли б їй дав бог розум добрий.

- На те вчиться,- озветься панотець,- щоб мала добрий розум; а Печержинська не що-небудь

1 ... 19 20 21 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люборацькі, Свидницький А. П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люборацькі, Свидницький А. П."