Читати книгу - "Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко"

- Та… Поки що йому було не до цього.

Поки Вітя не сказав, я й не замислювалась про це. А й дійсно, невже за увесь час коханий не міг виділити годину-дві, аби познайомити мене із селом? Все ж таки після роботи він знаходить час, аби залипнути у дурнуваті стріми на Ютубі, а на прогулянку – ні. З іншого боку я його про це й не просила. От і маєш причину образитись на рівному місці.

- Ми якраз вчасно, - схилився до мого вуха Мацицько. – Бачиш оту компанію на євробляхах?

- Угу.

- Зараз вони почнуть продавати палену горілку у пляшках з-під мінералки.

- Хочеш встати у чергу?

- Ні! Хочу спіймати їх на гарячому.

- Навіть не думай! – я за руку відтягла його в протилежний бік. – Ми сюди не за цим прийшли. Краще придивись чи не видно Соні.

Молоді було дійсно багато, хоча практично уся вона приїхала з сусідніх сіл. Я відмітила кілька симпотних дівчат та вказала на них Віті, але той відмовлявся підходити до інших, поки не побачить Соню.

- Який сенс влаштовувати виставу, коли немає глядача? – хмикнув той, заходячи до танцювальної зали.

І знову я була приємно вражена. Очікувала побачити парту з ноутбуком, під’єднаним до колонки, а переді мною стояв непоганий діджейський пульт. Атмосфера, ілюмінація, загальний вайб повернули мене в безтурботні часи, коли ми з дівчатами йшли тусити замість того, аби готувати доповіді на семінари в універ. Тоді головною проблемою було знайти одяг, в якому я ще не викладала фотки у соціальні мережі. Наскільки ж сильно усе змінилося. Тепер у мене чоловік-трудоголік, скажена свекруха, суперниця і депресія на ранній стадії.

Я помітила, як кілька дівчат затримали погляд на Віті, а потім почали перешіптуватись між собою. Хороший знак. Він таки привертав увагу.

- Треба розділитись, - промовила до дільничного.

- Навіщо?

- По-перше, я відлякую від тебе дівчат. Вони можуть подумати, ніби ми разом. А по-друге, так швидше знайдемо Соню.

- Добре, - кивнув. – Вона б вже мала бути. Тим паче мої джерела підтверджували інформацію, що Соня збиралась на дискотеку.

- Значить, почекаємо. Набери мене, якщо помітиш її.

- Окей.

Вітя, пританцьовуючи пішов у глиб зали. Я відмітила, що рухається він непогано. Єгор, наприклад, ніколи при мені не танцював. Хіба що весільний вальс, але і той дався нам завдяки титанічній праці хореографа.

Я відшила пару хлопців, які моментально підкотили знайомитися. Обійшла периметр, навіть зазирнула у чергу перед магазинчиком, де всі запасались кавою та слабоалкоголкою, але Соні не знайшла. Повернулась і присіла на підвіконня, що привертати менше уваги. Насправді ж так хотілося потанцювати! Просто рухатися у ритмі музики і забути про все на світі…

- Погані новини, напарнице! – вигукнув Вітя над самим вухом. Я з переляку ледь не впала.

- Що сталось?

- Я зустрів Свєту, а вона сказала, що бачила Валю, а Валя це подруга Соні. Так от Валя переказала Свєті…

- Мацицько, менше води, будь ласка. Я вже заплуталась.

- Коротше, Соня мала йти на дискотеку, але плани змінилися, і замість цього вона залишилась допомагати босу.

Мене аж нудити почало від образи. У той момент я ще точно не знала, на кого треба ображатися, але у вороги записала і Соню, і Єгора, і його маму за компанію.

- Падлюка… - прошепотіла я.

- Думаєш, Єгор спеціально покликав її, бо тебе не буде вдома?

- Зараз дізнаюсь! – я схопилась на ноги й рвонула до виходу, але Мацицько спіймав мене за руку. – Відчепись. Що ти робиш?

- Зупинись! – суворо наказав той.

- Але вони там… Разом.

- Разом працюють. Працюють. Ми знаємо тільки про це. Подумай, як ти виглядатимеш, якщо увірвешся зі скандалом!

- Я не буду сваритись. Я просто… візьму її за патли і випхаю з дому.

- Не опускайся до такого рівня.

- А що мені робити?.. – я відчула себе геть безпорадною. Задумала геніальну авантюру, а мене обіграли. В один момент перестала бути впевненою у своїх силах та вірності власного чоловіка. До всього з очей потекли сльози. Ненавиджу такі моменти. – Паскудство.

Мацицько дістав з кишені пачку сухих серветок і простягнув її мені.

- Не плач. Я знаю, що тобі потрібно.

- Зброя, аби пристрелити Соню.

- Ні, - раптом він повів мене на центр танцмайданчика, - ти маєш розслабитися. Зніми напругу, відірвись. Кажу тобі, стане легше.

- Я не хочу танцювати.

- Тоді стрибай, кричи, тільки не заганяй себе у смуток. Я по собі знаю, що таких випадках треба на щось перемкнутися.

- Ти тому так круто танцюєш? Бо знімаєш напругу.

- Ні, для цього я займаюсь іншим, - підморгнув Вітя. І випереджаючи мою збочену фантазію, додав: – Стріляю по пляшках. Але тут стріляти не можна, тому ми лише потанцюємо.

Я й не помітила, як почала посміхатись. У той момент мій підопічний здався мудрішим за вчителя. А, може, він ніякий не учень? Невже Мацицько – це саме той друг, якого мені так не вистачало у Куманівцях? Так, знаю, я сама казала про неможливість дружби між чоловіком та жінкою. Але ж мені так потрібна людина, від якої я не чекатиму зради…

- Чого ти так на мене дивишся? – насупився Вітя. - Зізнайся, що я все ж таки виглядаю, як дебіл.

- Ні. Просто… Дякую тобі.

А потім почався армагедон. Хтось з усієї сили вдарив Мацицько в плече, той наштовхнувся на мене та збив з ніг. Я полетіла на підлогу, а поки мені допомагали піднятися, поряд зчинилась бійка. Невже хтось вирішив помститися правоохоронцю, поки той беззбройний? А навколо усі лише верещать та метушаться! Чому ніхто не упинить бійку?

Ні, так не годиться! У мене щойно з’явився друг, а його вже хочуть вбити. Дістала з сумочки перцевий балончик і, зібравши сили в кулак, стала розштовхувати «глядачів», щоб дістатись епіцентру бійки. Увірвалась не в найкращий момент, бо над головою пронісся кулак. Ще б пару сантиметрів, і я б отримала ліхтар під оком. Зажмурилась, бо було страшно, і пшикнула прямо на нападника. Відкрила очі лише після того, як той закричав від болю.