Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська 📚 - Українською

Читати книгу - "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Йдемо зі мною, Василино" автора Ольга Островська. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 131
Перейти на сторінку:

– Чому ви мене не відпускаєте? − запитую хрипко, відчуваючи, як пестить його сила мою чутливу шкіру. Відчуваючи як просочуюсь його енергією, загоряючись у відповідь.

І мені б хотілося сказати, що мимоволі, але не виходить. Як він зробив це зі мною?

− А ти хочеш цього, Васю? – чую у відповідь, і от навіть не впевнена, чи то він питає, чи моє якогось чорта збожеволіле лібідо.

Схиляється до мого обличчя, дивлячись у вічі. Вивчає. Читає гад куардистий. Знає, як впливає на мене. Може, навіть навмисне це робить.

− Скажи, як сильно ти хочеш, Васю? – тягне хрипко, погладжуючи мої зап'ястя, які, як і раніше, продовжує утримувати.

Його очі мандрують по моєму обличчі. Я відчуваю цей погляд, як матеріальний дотик. Відчуваю, як він зупиняється на моїх губах, які мені раптово дуже хочеться облизати. І залишків мого здорового глузду ледь вистачає на те, щоб не робити цього та не провокувати голодного хижака. Не готова я до таких експериментів.

− Дуже, − видихаю тихо, чудово розуміючи, як неоднозначно це звучить. Тому додаю жалібно, переступивши через себе. – Відпустіть мене, будь ласка… хазяїне.

− Арід, − вимовляє куард, насупившись.

– Що? – незрозуміло скидаю брови.

– Це моє ім'я, маленька. Звертайся до мене саме так. Ти не рабиня.

− А хто? – недовіру навіть не намагаюся ховати. Все одно не вийде.

− Дуже бажана дівчина, яку я збираюся навчити довіряти мені, − посміхається криво, нарешті відпускаючи мої руки. − Я ніколи навмисне не завдам тобі шкоди, Васю. Тобі не треба мене боятися.

З цими словами він підіймається з мене, але замість того, щоб піти, сідає поруч, продовжуючи задумливо розглядати. Навіть світла додає. І брову з викликом здіймає. Чекає, що я порушу своє слово? Проскакують звичайно такі думки, але я собі не ворог, щоб настільки псувати враження про себе.

1 ... 19 20 21 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"