Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Хм, сюжет починає закручуватися. Чому? Тому що я твоя інвестиція? Або бомба із закладеною програмою по ...

Його губи не дали їй договорити, а руки арахноіда вже міцно притискали до себе. Сара відчула, як її серце ось-ось пробереться назовні немов птах, який б'ється об сітку, але замість того, щоб відштовхнути від себе цього хлопця, тремтячи всім тілом , дівчина відповіла на його поцілунок, торкнувшись своїм язиком його роздвоєного язика, розуміючи, що тремтить не від страху. Коли Павук притиснув її до купи каміння, він цілувався вже наполегливіше, зазвичай такі поцілунки закінчувалися сексом, і навіть знаючи це - Сара не намагалася його зупинити. Але арахноід зупинився сам:

- Вони шукатимуть тебе. ... А чому ти мені це дозволяєш, Саро? Навіщо ти теж цілуєш мене?

- Не знаю ... ти мене примушуєш ... своїм гіпнозом, - розгублено пробурмотіла дівчина .

- Е ні, я навіть не торкався до твоєї свідомості, не треба звалювати на мене всі камені . Ти сама хочеш цієї близькості . І я питаю чому? - за тембром його голосу, Сара почула, що він усміхається.

- Саро! - з лазу долинув тривожний голос Коліна. – Саро, з тобою все в порядку? Відповідай мені!

- Так, я йду! - придушено крикнула вона, піднявши голову до Павука. - Мені вже час.

- Дві години ти будеш чергувати. Я буду тут. Вибирайся і ми продовжимо ... розмовляти, - шепнув він , підстраховуючи її на спуску .

- Саро, ти стоїш на вахті третьою, - розпорядився Гаррі. - Кайла розбудить тебе, через дві години ти здаси пост Іржі.

- І що я повинна робити на цій вахті в повній темряві? - насправді, Сара навіть зазнала полегшення, що факел навмисне погасили, і ніхто не помітив її палаючих щік.

- Слухати. Сидіти і прислухатися до кожного підозрілого шереху.

     Кайла насилу розштовхала її пізно вночі :

- Гляди ж, не засни! Думай про те, що тебе можуть зжерти живцем і сон як рукою зніме!

 Сара знала, що якщо вона не вилізе назовні - вона точно засне знову. На помацки вибравшись на поверхню, Сара відчула, що небезпечно ігнорувати сечовий міхур, згадавши, що вона так і не зробила те навіщо вилазила минулого разу.

- Гей, - пошепки покликала вона, але Павук не з'явився. Навколо стояла не природна ... мертва та лякаюча тиша під отруйно-яскравими і холодними зірками .

     Він застав її, коли вона схлипуючи сиділа на камені марно намагаючись відірвати в темряві рукав від своєї сорочки.

- Дай допоможу.

- Ні! Ти не розумієш! - розлютившись засичала Сара. - Це як в маревному кошмарі! Я думала, що я сильна, що я зможу все витримати. Що відсутність мила, гарячого душу і туалетного паперу - це ще не кінець світу. Але я навіть не думала, як насправді залежу від дрібниць! І це так принизливо, сидіти тут , розмазуючи сльози, скаржачись мутанту, що ... у тебе почалися місячні і що для тебе це цілковита катастрофа!

Вихопивши у неї сорочку, Павук не докладаючи зусиль відірвав обидва рукави, кинувши їх Сарі.

- Так тебе напружує те що я мутант? - з викликом процідив він.

- Якраз цей факт в моєму маревному кошмарі мене напружує найменше! - схопилася дівчина, повернувшись на колишнє місце вже через п'ять хвилин. - Ми для тебе занадто жалюгідні так?

- Є таке, - присів він поруч, піймавши її долоню. - Але твоя слабкість ... для мене чарівна, - в світлі зірок його темні очі блищали.

Її пригорнув до себе хлопець, який лише нагадував собою людину, який виявився частиною чужої агресивної природи, в якому було закодоване  щось інше, але саме в цей момент Сарі не хотілося вникати в лякаючу суть речей. Під зоряним розсипом хлопець цілував її - і це було єдине, що вносило якусь нормальність і що їй дійсно зараз було потрібно. Вона не турбувала тишу питаннями, вона просто цілувала його у відповідь, і це подобалося їй все більше. Відчувати на дотик його теплу шкіру, чути його подих, відчувати дотик його незвичайного язика.

- Це безумство, - прошепотіла Сара, помітивши перші ознаки світанку.

- Цілковите, - погодився він, посміхнувшись. - Ти не розбудила того, хто повинен був тебе змінити, просидівши тут зі мною подвійну вахту.

- Хто ти такий? - м'яко насупившись, уважно вдивляючись в його обличчя, запитала Сара. - Чому мене так тягне до тебе? Я не довіряю тобі, і тим не менш трусь об тебе як кішка. Зізнайся, що ти щось зробив зі мною ?

- Не повіриш, але я хотів запитати у тебе теж саме. Я б міг за допомогою навіювання змусити тебе задовольнити мене по повній програмі, але я цього не роблю , якщо ти помітила, - знову посміхнувся арахноід, цілком людською                       посмішкою. - Так що, згоден, між нами діється щось дивне. Зазвичай я теж не бігаю за дівчатами, втративши розум, але ... - насторожившись , він прислухався. - Сюди хтось іде.

Не встигла Сара повернути голови, як Павук просто зник. Гаррі вибрався з лазу дивлячись на неї осудливо, не знаходячи слів.

- Мені не спалося, і я не стала будити Іржі. Це злочин? - вимовила Сара на його мовчазний докір.

- Ніколи більше так не роби. Спускайся, вихор на підході. Після будемо висуватися, - процідив він холодно, даючи зрозуміти, що його довіра до неї впала нижче нульової позначки.