Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

Весь наступний день, вони йшли пішки з малими перепочинками, не зустрівши на шляху жодного живої істоти.

- Це нормально, що загін камікадзе отримавши небезпечне завдання прогулюється по парку постапокаліптичного періоду без очікуваної компанії монстрів?- подав голос Колін.

- Не наклич, - пробурчала Кайла. - Ще зустрінемо. Тут просто вже нічого брати. Найнебезпечніша ділянка попереду. До вечора ми спустимося в одну з гілок колишнього метро.

- Саро, щось ти сьогодні весь час мовчиш, - Колін збавив крок, щоб порівнятися з сестрою.

- Відчуваю себе паршиво. Не виспалась. Уявляю себе на пляжі в Сан-Дієго два роки тому, таке ж пекуче сонце і такий же страшний настрій. Вбити готова за пляшку коли.

- Гей, згадувати небезпечно. Дах зірве. Думай про мерзенних монстрів, що чекають нас в занедбаних містах і про те, що у тебе все ще є дорогоцінна фляга води , і що ти повинна вижити за всяку ціну. Це бадьорить.

-  А ти я дивлюся оптиміст, - зітхнула Сара, іронічно хмикнувши. Вона так і не сказала. Навіть йому. Не змогла. Немов зайняла позицію «між».

Відважний загін заночував прямо в тунелі колишнього напівзруйнованого метро. І заступивши на вахту Сара була без поняття,чи спустився  Павук слідом, або чекає їх в якому іншому місці. Але на всяк випадок вона трохи пройшла по тунелю в зворотну сторону.

- Так, тепер я бачу, що тебе до мене все-таки тягне, - пролунав у темряві його тихий голос. - Я нікуди не подівся. Більш того, у мене є для тебе дещо.

- Тут така густа темінь, я абсолютно не бачу тебе, - витягнувши руки, Сара пішла на голос, упершись в його куртку. - Привіт.

- Привіт, - відгукнувся він, поцілувавши її в губи. - Цілий день хотів цього, спостерігаючи за твоєю потилицею.

- Правда за потилицею? - посміхнулася вона. - А я цілий день намагалася змиритися, що я остаточно зійшла з розуму. Так що там у тебе є для мене, крім непередаваних відчуттів від дотику твого язика?

Простір навколо них освітився слабким світлом маленького ліхтарика. Взявши її долоню, Павук вклав в неї невелику коробочку.

- Ось. Вчора ти була в такому відчаї. Після катастрофи складно відшукати їжу або воду, але ці штуки нам траплялися, правда , ми використовували їх для інших цілей.

Сара вражено мало не з благоговінням дивилася на упаковку тампонів, переварюючи одночасну жорстокість та курйозність ситуації:

- Однозначно це подарунок. Знак уваги, - вимовила вона, важко зітхнувши. - У цьому світі це тотожне тому  якщо б ти підніс мені дороге намисто. Якщо наступного разу ти притягнеш пляшку шампуню - я вийду за тебе заміж.

- Смілива обіцянка, - хмикнув арахноід. - Дам тобі хвилинку. Ліхтарик теж для тебе. А потім Сара, ти або йдеш зі мною, або піднімаєш ці м'ясні костюми і ви забирайте ноги, тому що ви тут не самі.

Вона впоралася навіть менше ніж за хвилину.

- Гаразд. А що я їм скажу, я ж нічого не чую?

- Що-небудь з імпровізую. Але ні в якому разі не повертайте ліворуч.

- Дякую , - ставши навшпиньки Сара , поцілувала його в губи. - Сподіваюся, моя інтуїція мене не обманює.

Сара почала трясти кожного по черзі і як раз в цей момент по тунелю стали доноситися віддалені звуки , Павук впорався з імпровізацією.

- Час уносити ноги! - Гаррі з палаючим факелом рвонув першим, слідом за ним побігли  інші. Вони бігли довго , до знемоги, поки Гаррі раптом не повернув ліворуч.

- Ні! Нам сюди не можна! - закричала Сара, але здавалося її ніхто не чув. Люди, включаючи Коліна продовжували бігти, і їй нічого не залишалося , як не відставати від них.

Тунель різко обірвався кратером, мабуть тут колись впала бомба. І весь цей кратер був заповнений істотами, які більше нагадували чудовиськ з нічних кошмарів, ніж людей. Понівечені оголені сірі тіла з вираженою дистрофією та  розвиненими мутаціями в сторону тваринних форм . Моментально відчувши людей, вони немов шакали насторожено підняли голови, почавши завивати.

- Прокляття, ... це лігво дегів, - прошепотів Гаррі. - Назад!

- Назад не можна, - вимовила Сара, відступаючи від істот, які насувалися на неї позаду. - Я не хочу, щоб мене з'їли заживо, - і тут дівчина нестямно закричала з усієї сили, покликавши того, в кого вірила, - Павук!!!

Від відчаю люди збилися в купу , а Гаррі почав розлючено розмахувати факелом, намагаючись відлякати дегів вогнем.

Поки з глибини темного залишеного ними позаду тунелю не пролунав розгніваний голос Павука, який звертався виключно до Сари :

- Притиснись до чортової стіні та тримайся за скоби!!!

Сара скорилась миттєво, встигнувши схопити за комір Коліна. Після чого на весь тунель пролунав страшний огидний виск, від якого закладало вуха, від якого сковувало та пробирало острахом. Цей звук викликав у дегів напад безмірної паніки, вони заметушилися, хлинувши суцільним потоком. Вчепившись однією рукою за скобу, другою за брата, Сара заплющила очі від жаху, намагаючись відгородитися від цих кошмарних подій за її спиною.

- Усе. Потрібно йти, - через якийсь час, коли все стихло, з'явившись знову спокійно вимовив арахноід, який насправді весь цей час прикриває її ззаду . Павуку навіть довелося кілька разів потрясти її за плече, перш ніж вона розтулила пальці.