Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » 3001: Остання одіссея, Артур Чарльз Кларк 📚 - Українською

Читати книгу - "3001: Остання одіссея, Артур Чарльз Кларк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "3001: Остання одіссея" автора Артур Чарльз Кларк. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 47
Перейти на сторінку:
цей пристрій скоро до мене звикне. Інакше шукатиму справжнього антикварного текстового редактора двадцятого сторіччя… Повіриш, я колись навіть опанувала той сміховинний ЙЦУКЕНГШЩЗХЇ, якого ви кілька сотень років не могли позбутися?

Цілую і бувай.

***

Привіт, Френку, це знову я. Ще нема підтвердження, що ти отримав мого останнього…

Дивно, що ти летиш до Ганімеда й мого старого друга Теда Хана. Але це, певно, не такий вже й збіг: його потягла туди та сама загадка, що й тебе…

Спершу треба дещо тобі про нього розказати. Його батьки над ним зле пожартували, нарікши його Теодором. Це ім’я скорочується — ніколи його так не називай! — до Тео. Розумієш, про що я?

Не можу позбутися думки, що саме це штовхає його вперед. Не знаю нікого з таким розвиненим інтересом до релігії — ні, одержимістю. Краще тебе попередити: він буває нудний.

До речі, оціни мої успіхи. Я сумую за старим думкописцем, але вже нібито опановую й цей пристрій. Не припустилася грубих — як ти їх називав? — фейлів — глюків — ляпів — принаймні поки що. Не впевнена, що слід тобі казати, бо ти можеш випадково вибовкати, але моє таємне прізвисько для Теда — «Останній єзуїт». Ти мусиш про них знати — Орден ще був дуже активний у твої часи.

Дивовижні люди — часто, великі науковці — неперевершені дослідники, що зробили неймовірно багато доб­ра і наробили стільки ж шкоди. Одна з найвищих іроній історії — щирі й кмітливі шукачі правди, водночас їхня філософія безнадійно викривлена марновір’ям…

Чгувт2л3от вуук 2лушво вцзз

Чорт. Емоції прорвалися, і я втратила контроль. Один, два, три, чотири… настав час усім добрим людям прийти на поміч партії… отак краще.

Хай там як, у Теда такий самий вид шляхетної рішучості; не сперечайся з ним, бо він проїде по тобі, як паровий каток.

До речі, що воно за парові катки? Ними прасували одяг? Уявляю, як то було незручно…

Проблема з думкописцями… надто легко відхилитися в будь-який бік, як не намагайся стримуватися… щось таки мусить бути сказане на захист клавіатур… впевнена, що вже казала щось подібне…

Тед Хан… Тед Хан… Тед Хан.

Він і досі відомий на Землі принаймні двома своїми висловами: «Цивілізація і Релігія несумісні» та «Вірувати — це вірити в те, що, як ви знаєте, неправда». Знаєш, мені здається, що другий вислів — не оригінальний, а коли й так, то тут він найближче в житті наблизився до жарту. Він аніскілечки не усміхнувся, коли я випробувала на ньому свій улюблений — сподіваюсь, ти такого не чув. Він явно походить із твого часу.

Декан нарікає на своїх викладачів. «Чому вам, науковцям, потрібне таке дороге обладнання? Чому ви не можете як математики? Їм тільки й треба, що дош­ка й кошик для сміття. А ще краще — як філософи. Тим і кошика не треба…» Ну, можливо, Тед чув його й раніше… Думаю, як і більшість філософів…

Хай там як, передавай мої вітання — і ніколи, повторюю, ніколи не втягуйся з ним у суперечку!

Цілую і шлю найкращі побажання з Африканської вежі.

ПЕРЕПИСАТИ. ЗБЕРЕГТИ.

ПЕРЕСЛАТИ — ПУЛ Розділ 16. За капітановим столом

Прибуття такого почесного гостя викликало певні заворушення в тісному внутрішньому світі «Голіафа», але екіпаж пристосувався до них з добрим гумором. Щодня о 18:00 уся команда збиралася на вечерю в кают-компанії, де за умов невагомості могло зручно розміститися тридцять людей, якщо рівномірно розташувати всіх на стінах. Однак у робочих зонах корабля більшу частину часу підтримувалася місячна сила тяжін­ня, тож у ній існувала беззаперечна підлога — і більш ніж вісім тіл уже ставали натовпом.

Напівкруглий стіл, що розсувався навколо автокухаря для трапези, якраз вміщував за собою команду з семи людей з капітаном на почесному місці. Один гість створював проблему того, що за кожною трапезою хтось мусив їсти наодинці. Після тривалого добродушного диспуту вирішили робити цей вибір в алфа­вітному порядку, але не справжніх імен, яких майже не використовували, а прізвиськ. Минуло трохи часу, поки Пул до них призвичаївся: «Гвинт» (інженер конструкцій), «Зоря» (орбіти й навігація), «Перша» (перша помічниця), «Пульс» (підтримка життєдіяльності й медицина), «Руш» (двигуни й живлення) і «Чип» (комп’ютери й комунікації).

Під час десятиденної мандрівки, поки Пул слухав історії, жарти й нарікання своїх тимчасових товаришів у кораблі, він дізнався більше про Сонячну систему, ніж за проведені на Землі місяці. Усі на борту явно тішилися новому й, мабуть, наївному слухачеві, публіці з однієї людини, але Пул рідко куплявся на їхні вигадливіші історії.

Втім, деколи було важко провести межу. Ніхто по-справжньому не вірив у Золотий астероїд, який усі вважали байкою родом з двадцять четвертого століття. Але як щодо меркуріанських плазмоїдів, про які за минулі п’ятсот років повідомляли щонайменше десяток надійних свідків?

Найпростішим поясненням було те, що вони — родичі кульової блискавки, відповідальної за так багато повідомлень про «Нерозпізнаний літальний об’єкт» на Землі й Марсі. Але деякі спостерігачі присягалися, що вони бачили їхню цілеспрямованість і навіть допитливість, коли стикалися з ними зблизька. Нісенітниці, відповідали скептики, звичайне електростатичне притягання!

Це неминуче привело до дискусій про життя у Все­світі, і Пул усвідомив, що вже не вперше захищає власну еру від крайнощів легковір’я і скептицизму. Хоч манія під назвою «Прибульці серед нас» стихла, ще коли він був малим, навіть у 2020-х Космічне управління продовжували засипати зверненнями шаленці, які заявляли, що з ними контактували — або їх викрали — гості з інших планет. Їхня манія посилювалася медіями, що експлуатували сенсації, і весь цей синдром пізніше увійшов у медичну літературу як «хвороба Адамскі», за іменем Джорджа Адамскі, який написав три книжки про свої подорожі з прибульцями.

Відкриття МАТ-1 парадоксальним чином поклало край цій жалюгідній маячні, продемонструвавши, що чуже розумне життя справді десь існувало, але, вочевидь, не цікавилося людством кілька мільйонів років. МАТ-1 також переконливо спростувала жменьку науковців, які вважали, що життя вище від бактеріального рівня — явище таке неймовірне, що людська раса — єдина в Галактиці, якщо не в усьому космосі.

Екіпаж «Голіафа» більше цікавився технологіями, а не політикою й економікою Пулової епохи, і їх особ­ливо зачаровувала революція, що сталася за його власного життя — кінець ери викопного палива, викликаний опануванням вакуумної енергії. Їм було важко повірити в задушені смогом міста двадцятого сторіччя, у сміття, жадобу й страхітливі природні катастрофи Нафтового періоду.

— Не звинувачуйте мене, — сказав Пул, хоробро відбиваючись від раунду критики. — Подивіться хоча б, якої біди наробили у двадцять першому столітті.

Хор за столом одразу спитав: «Ти про що?»

— Ну, почалася так звана безмежна епоха, коли люди дістали тисячі кіловатів дешевої чистої енергії для своїх забавок — ви ж знаєте, що сталося!

— А, ти про Термальну кризу. Але ж її подолали.

— Врешті-решт так — після того, як ви вкрили половину Землі рефлекторами, щоб відбивати сонячний жар назад у космос. А то тепер вона була б така ж пропарена, як та Венера.

Знання екіпажу про історію третього тисячоліття були такі на диво обмежені, що Пул — завдяки широкій освіті, здобутій у Зоряному місті, — часто дивував їх подробицями подій, що відбулися через кілька століть після його часу. Однак йому лестило те, як добре вони були

1 ... 19 20 21 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «3001: Остання одіссея, Артур Чарльз Кларк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "3001: Остання одіссея, Артур Чарльз Кларк"