Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Вона була визнана як рівний Франції суб'єкт міжнародного права з законною династією. З'явилось у Січеславі друге посольство. А графство Фарана було підвищено до королівства. Інші держави добивались такого хіба що серією переможних воєн. Продовольство як фактор міжнародної політики виявило себе тут у всій красі.

Але висвітившись, імперії через рік або два треба було чекати удару по вискочкам. Тому Всеволод почав помалу готувати флот і армію до війни та у 1742 році тимчасово забрав Данила у командуючі флотом. У воєводстві поралась його дружина, вже повноцінна губернаторка. Торговий флот став каботажним і не відривався від материка.

1739. Стенограма

наради силових структур держави

від 14.01.1739. (вибране)

Імператор. Після того, як ми позбирали попід тинами у Украйні все, що там опочивало, та привезли сюди, громадянський порядок у столиці різко погіршав. Дійшло до того, що прийшлось посилити охорону Монетного двору та Державної скарбниці. Треба якось прорідити потенційний, а краще — наявний злочинний контингент.

Воєвода південно-західного воєводства У нашому регіоні якогось підйому злочинності не фіксуємо. Більш того, розмовляв з людьми з інших воєводств. Теж як звичайно.

Глава уряду. Чим пояснюєш?

Воєвода. У центри воєводств далеко із столиці, тому відправляють людей тільки з певним фахом. А потенційні злочинці часто його не мають. У ординарні хутори треба бути жонатому і ще при формуванні колонізаційного осередку явного злодюжку селищний отаман не візьме. Серйозний же кримінальник сам не поїде, Єлизавето Олексіївна, бо там розмаху немає.

Керівник департаменту виконання покарань МВД. Справді подавляюча кількість засуджених – із столиці. В'язниця на острові Забуття переповнена. Каторга на соляних копальнях з-за скупченості різко підвищила рівень смертності.

Головний редактор урядової газети . Вартувало везти хлопця від полюса до полюса і через два океани, щоб прикінчити каторгою. Може прямо там, у Європі відправляти у вирій чи пекло. Дешевше обійдеться.

Керівник департаменту охорони корони. Злочинів по антидержавним статтям майже нема. Рідко-рідко кого викликаємо на співбесіду у ДОК. Поки тим і обмежуємося.

Глава уряду. Виходить, прав і свобод людям достатньо. Чиста побутовість. Живемо бідненько, хіба що їжа у Січеславі достатньо дешева, а люди їхали за добробутом. Ось і намагаються перерозподілити запасну сорочку та й штани.

Міністр промисловості, транспорту та зв'язку. Держава фінансує тільки те, що має відношення до завезення мігрантів. Ще управління і оборону. У економіку ідуть тільки ті гроші, на які не вдалося залучити переселенців. Звідки і нестача мануфактурних предметів споживання.

Імператор. Найбільш дефіцитний і дорогий ресурс імперії – це люди. Ми не Китай чи Індія. А цей ресурс краде у магазинчиках, займається гоп-стопом та іншими лиходійствами. Часто жебракує. І категорично не хоче вчитись на щось корисне.

Постійний представник козацького війська. То віддайте їх нам. Хоч відносно пристойних. Менше охоронців треба буде.

Міністр оборони. Туди і так наша шантрапа біжить. Велелюдна Січ – пряма загроза столиці.

Постійний представник. А ми вам теж передамо населення. Десь чотириста сімей. Хлібороби. Не хочуть бути воїнами-козаками, не хочуть бути підсусідками, підпомічниками, бо треба платити десятину. А у вас податків немає. Гарбузенко наказав обміняти на охочих у козаки з ваших в'язниць. Тільки і по нашому вибору.

Керівник департаменту податків і зборів. Не оподатковуються лише жителі сіл, де менше вісімдесяти дорослих жителів і не більше сорока осель та не ближче сорока кілометрів до інших постійних поселень.

Міністр сільського, лісного та водного господарств. Козаки із Славути — це ж десять повноцінних хуторів. І землероби перевірені. У південні воєводства їх.

Керівник департаменту охорони корони. Правильно. Нічого їм робити на підзолі, кам'янистих землях столичної округи. Подалі, на чорнозем їх. Там кожна пшенична соломина як очеретина росте, а зернини у колосі – як у виноградному гроні.

Імператор. Я тебе, Юхиме Матвійовичу, керувати культурою та мистецтвом переведу, невизнаний наш ти поет.

Керівник департаменту охорони корони. Красне письменство – найперший ворог будь-якої влади, здатний наробити біди у головах людей. Республіці припишуть хаос, ніби там у наявності – бедлам, безвладдя, монархії – тиранію, попрання прав і свобод людини. То я невпинно насторожі, читаю все і мабуть перехопив щось із белетристичних прийомів. Поки нема приводу мати цензора, то приходиться самому. Вибачте, государ.

Постійний представник. Тільки щодо керівників. Ці поселенці волелюбні, хоч і будуть офіційно розказачені.

Імператор. Ми їх відправимо у південно-східне воєводство, там розпоряджається Петро Гордієнко. Так що проблем з визнанням розказаченими керівництва мабуть не буде. Поставимо хутори у долинах, відносно близько до рудників. Поки хоч і платимо на залізній руді шахтарям пристойні гроші, а соціального ефекту ніякого. Нема на що їм навіть звести садиби, бо продовольство дуже дороге, везуть здалека.

Міністр оборони. А Павлик як раніше — курінний?

Січовик. Ні, Генеральний суддя.

Глава уряду. Пацана – суддею? Січ там з глузду не з'їхала?

Січовик. Не більше, чим імперія. Хто назначив Петька Гордієнка у 15 років директором потужної копальні? А зараз, як я почув, він вже й воєвода?

Керівниця січового департаменту МЗС. Сір. Щось все таки недобре в цьому обміні. У козаків є смертна кара, за злочин на війні – розстріл, за мирного часу — повішення. За підготовлене вбивство – закопують з труною вбитого.

Керівник департаменту виконання покарань. Ми ж обмінюємо населення, а не відправляємо на суд до Павла Костянтиновича. Військо не визнає прибулих винними у чому б не було за межами його вольностей. Їх там навіть записують у реєстр під довільними іменами. Та й їдуть за власним бажанням.

(ЦНАУУ Гесиони. Ф.11. – Оп.24. – Спр.63. – Арк.72–73.)

Непохитно притримуючись принципу "рівномірності поселень" сільця "розказачених" хліборобів поставили від сорока та мало не за сто кілометрів від копалень. Але це було раз у десять-дванадцять ближче старих постачальників і коли ціни на продовольство у рудному містечку провалились і стали як у інших містах, деякі умовно звільнені та вільно найняті виписали своїх жінок з дітьми. Були й весілля з приїхавшими нареченими. Жінки зайнялися присадибним господарством, особливо коли сім'ї перебирались у власні землянки з кімнаток у бараках. Це освіжило і урізноманітнило раціон робочих. До садиб майстрів та офіцерів охорони поступово почали добавлятись і доми простих рудокопів.

Рецидиви злочинності стали лише вдвічі більші, чим у середньому по імперії.

Наявність власного металу, при всій примітивності технології його плавлення різко відбилось на всіх сферах діяльності імперії, а знаходження галеніту на нагір'ї Смілодони дозволило мати власний свинець і як домішок – срібно-мідний сплав, з якого Монетний двір почав лити розмінну монету до французького лівра, який все ще був офіційною валютою імперії. Не виходила з обороту і мідна монета, як ми знаємо – з Австралії.

Йшла рання весна, але перевал Бермехо, який пролягав через Анди, не був відкритий. Хоча луки довкола Мендоси вже всерйоз зеленіли, просохли не тільки биті дороги, а й путівники, але низько насунуті сніжні шапки на горах ясно говорили, що гірська дорога ще не розмерзлася. Однак це не заважало купцям, що зимували у Мендосі, старанно готуватись до останнього кидка до Сантьяго-де-Чилі, заандійської столиці Генерал-капітанства або аж до тихоокеанського порту Вальпараїсо.

Ланцюг гір на заході ось-ось повинен був прорізатись вервечками обозів, навантажених лам і вершників. Але зараз тільки два кондори у височині проглядались у тому напрямі. В цей час з протилежного горам боку на дорозі показалася валка возів. І як вони повзли по зовсім недавній непролазній грязюці? Битим оком городян обоз був сприйнятий як переселенський.

Два десятка вершників у однаковому строї – надана охорона, вози йдуть чітко по два — критий фургон – явно житло сім'ї і за ним — віз з її пожитками. Посередині валки – десятка два корівок та бичків славної сірої степової породи, знаної як майбутні круторогі, потужні і флегматичні волики. В цей час вони відомі як черкаська порода. Ідуть весело, хвицаючи та буцаючи сусідів. В кінці – декілька возів, де мабуть майно керівників або охорони – наїзників.

Попереду плелося троє вершників, поважність їх рухів вказувала на те, що це керівники валки.

— Ось і Мендоса, — констатував один вершник. – Граф вам наказав супроводжувати караван до цього міста.

Його циганкувате, та ще й засмагле обличчя, помережане шабельними чи іншими ударами, прикрашене довгими, сивими вусами, мало вигляд суворий і оригінальний. Круглі, старі яструбині очі дивилися швидко і хитро; іноді погляд їх промайне як блискавка і негайно сховається в глибині душі. (Опис даний автором на основі документів).

Молодий командир кіннотників, сіроокий і білявий, з виразом простодушної молодої сили на обличчі, радісно посміхнувся і сказав:

– Діло без кінця, як кобила без хвоста. Ми зачекаємо у Медосі, повинні йти валки купців з Гесиони до Буенос-Айреса, або і у Фарану.

– Наше діло буде завершено, коли осядемо десь на Гесионі – відказав циганкуватий. – А це не близько, навіть через шматок Тихого океану треба плисти. – Вантажі через перевал понесуть лами. Наймемо. Спробуємо перегнати й вози. Якщо якийсь втратимо – грець з ним.

– Як хочете, пане Матвію, – обізвався молодий командир до другого підстаркуватого комонника, – а якщо на звороті знов покажуться ці мапуче, то я їм не дозволю цілу неділю йти за караваном назирці. Трохи поганяю по пампі.

– А потім вернетесь до розграбованої валки, – розважливо сказав Варлан, бувший ватажок повстання в Україні, а нині переселенський отаман, до якого було перше звернення.

Майже два роки раніш від даної розмови отаман гайдамаків, бувший полковник надвірної міліції князя Любомирського в Шаргороді, Верлан, розгромлений об'єднаними діями царських військ та шляхти, відійшов з велетенським обозом награбованого у Молдавію. Розпродавши третину майна купцям – скупникам краденого, під напором урядових військ князівства мало не втратив те, що лишилось.