Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

– Дякую! – ледь чутно прошепотіла вона, приймаючи вітання від кожного особисто. Останніми до неї підійшли Адель та Жозеф, тримаючи в руках по невеликій подарунковій коробочці, в одній з яких лежали нові зручні тапочки від Адель, а в іншій новий кухарський ковпак, зроблений спеціально для Нікі від самого шеф-кухаря. Вони по-дружньому обіймали її і бажали подальшого професійного зростання.

Коли святковий фуршет був у розпалі, до зали увійшов ще один гість. Щось усередині Ніколь завмерло, коли вона відчула на собі пильний погляд цього чоловіка.

– Мої вітання, міс Флорес! – сказав Алексіс, підходячи ближче. Дівчина раптом помітила в його руках подарункову коробку, значно більшу за ті, що їй уже дарували, яку він простягав їй. – Сподіваюся Ви приймете подарунок від свого великого боса. Зі щирими побажаннями для нового етапу у Вашій роботі.

Ніколь тремтячими руками взяла подарунок, помітивши, що всі співробітники ресторану здивовано спостерігали за ними. Вона сама не очікувала, що така людина, як містер Коулман, зважиться на щось подібне. І тільки Жозеф стояв із задоволеною усмішкою на обличчі, ніби знаючи чи бодай здогадуючись, що задумав їхній господар ресторану.

Обережно дівчина поставила коробку на вільний стіл та, розв'язавши стрічку, зняла кришку. Вона миттєво завмерла з подиву, коли побачила вміст. Перед нею у подарунковій упаковці лежала нова форма шеф-кухаря.

– Міс Флорес, Ви готові взяти на себе обов'язки шеф-кухаря на одному рівні з містером Беллом? Чи це буде надто для Вас? – з легкою посмішкою запитав Алексіс, чекаючи відповіді від помічниці.

– Ви зараз серйозно? – була щиро здивована Ніка. Вона весь день готувалася до всього, але не до такого повороту подій у своєму житті.

– А хіба схоже, щоб я колись жартував над своїми співробітниками? – трохи роздратованим голосом спитав бос.

– Ні, вибачте, містере Коулман, – намагаючись прийти до тями, відповіла дівчина.

– У Вас є час на роздуми до ранку. Якщо Ви готові зробити цей крок, то завтра о десятій ранку чекаю на Вас у своєму кабінеті для підписання нового контракту.

Після цих слів чоловік підняв свій келих і зробив ковток шампанського. А потім вийшов із зали. Ніколь підійшла до Жозефа.

– Ви знали про це? – її голос все ще тремтів від хвилювання.

– Скоріше, здогадувався. Сьогодні після обіду містер Коулман ставив мені запитання щодо Вашої роботи на кухні. Але не думав, що він зважиться на такий крок. Для нього це не характерно.

– А Ви не проти такого рішення? – обережно поцікавилася дівчина.

– Ніколь, рішення приймати тільки тобі. І раджу не зробити найбільшої помилки в твоєму житті, – він по-батьківському обійняв її і продовжив. – Особисто я буду радий, якщо ти погодишся. Ти гідна цієї посади. І сьогодні це повністю підтвердила.

І шеф-кухар відійшов убік, залишивши дівчину у своїх роздумах. Вона була настільки розгублена, що вже й свято було не на радість. Вона підійшла до адміністратора ресторану.

– Ада, пробач, я, напевно, піду. Сьогодні був насичений день, та й думаю завтра буде не легше. Дякую тобі за організацію такого чудового вечора! Мені дуже приємно! – вона обійняла подругу на знак подяки.

– Нікі, з тобою все гаразд? – в голосі Адель звучала щира турбота і переживання за Ніку. – Скоро Девід приїде, і ми зможемо тебе підвезти.

– Не турбуйся. Я трохи прогуляюся пішки. Це корисно для здоров'я, та й голову провітрю трохи. Занадто багато про що треба подумати.

– Добре. Тільки напиши мені, коли дістанешся додому, щоб я не хвилювалась.

– Обов'язково. Ти ж мене знаєш. До завтра, Ада.

– До завтра. Дивись, не запізнюйся, – жартома попередила вона.

Ніколь вийшла з ресторану і повільним кроком попрямувала вулицею. Місто все ще було пожвавлене, незважаючи на пізній вечірній час. Хтось поспішав із роботи додому, хтось біг на побачення. А хтось просто ходив, насолоджуючись увечері.

Дівчина несла в руках ту саму коробку, яку отримала в подарунок від свого боса і, як і раніше, не могла повірити у те, що відбувалося. Їй здавалося, що вона завтра прийде на роботу і все це виявиться дурним розіграшем. У душі Ніка сподівалася, що Алексіс погодиться продовжити з нею контракт ще хоча б на рік, але запропонувати нову посаду. Це ніяк не лягало в голові дівчини.

Як тільки вона прийшла додому, знову відкрила цю коробку і взяла в руки нову сорочку шеф-кухаря, приміряючи її перед дзеркалом. Тепер перед нею у відображенні стояла зовсім інша людина, і така дівчина подобалася собі набагато більше.

У її думках не виникало іншого варіанта, крім, як погодиться на запропоновану посаду. Якоїсь миті в голову Ніколь стали закрадатися не дуже добрі передчуття, але вона швидко їх відкинула убік. За минулий рік чоловік мимоволі довів їй, що справді в його ресторані немає порушення заборон, що за своєю суттю не могло не радувати її.

Дівчина лягала спати зі щасливою усмішкою на обличчі, передчуваючи новий день та новий етап у житті. Вона сподівалася, що більше нічого не зможе затьмарити її життя.