Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

* * * Від імені Алексісу * * *

Алексіс як завжди не зраджував своїх звичок і раніше за всіх приїхав на роботу, зачинившись у своєму кабінеті. Звечора йому вже Адель залишила на столі оригінал контракту з Ніколь Флорес, нагадуючи, що сьогодні залишився останній офіційний день її роботи. І босу треба було вирішити, що робити далі. Або продовжувати термін договору ще на рік, або попрощатися з нею назавжди.

Після їхньої несподіваної розмови, яка відбулася майже одинадцять місяців тому, господар ресторану не раз насилу стримував порив, щоб не попросити дівчину залишити своє робоче місце. Але щоразу його щось зупиняло.

Алекс сам не розумів, чому його так сильно зачепили її претензії щодо його способу особистого життя, не даючи можливості щоразу розслабитись у її присутності. Наче вона знала його найпотаємнішу таємницю. Хоча, виходячи з її сміливих звинувачень, все дійсно могло бути саме так.

Чоловік часто ловив себе на думці, що йому приносили задоволення їхні словесні суперечки, коли вони траплялися. І тому намагався уникати зустрічей із нею якнайчастіше. Він одразу перестав спостерігати за її роботою, отримуючи інформацію про успіхи лише від Адель чи Жозефа. Його шеф-кухар був цілком задоволений тим, як дівчина виконувала свої обов'язки.

Зі своїх думок Алекса висмикнув гучний стукіт у двері. На порозі стояв Жозеф Белл.

– Дозвольте, містере Коулман? – рішуче спитав у нього кухар, підходячи і сідаючи в крісло навпроти боса.

– Ви сьогодні незвично рано. Щось трапилося?

– Не зовсім. Адже ви знаєте, що сьогодні перша річниця з дня, як Ніколь прийшла в нашу команду. І ми з місіс Тейлор хотіли б влаштувати невелике свято для неї цього вечора.

– А я тут причому? Адже ви чудово знаєте, що після закриття ресторану маєте повне право влаштовувати будь-які свята.

– Знаю. Але особисто я хотів би попросити у Вас дозволу під темою допомоги Адель у підготовці дозволити Ніколь сьогодні самій керуватися на кухні.

– Містере Белл, кухня – це особисто Ваша територія. І лише Вам вирішувати, як чинити. Ви вважаєте, що вона впорається сама?

– Я практично у цьому впевнений. За цей рік міс Флорес дуже виросла в моїх очах. Вона виконує все часом навіть швидше за мене. Я ще не зустрічав людину, яка була б здатна так швидко вчитися, – його голос видавав щире захоплення помічницею.

– Я радий, що Ви залишилися задоволені своєю помічницею. Думаю, що ви з Адель можете повісити оголошення та закрити ресторан на дві години раніше, ніж звичайно, і спокійно організувати захід.

– Дякую, містере Коулман. Я передам адміністратору. Сподіваюся і Ви самі, як наш керівник, також відвідаєте наше скромне свято.

– Якщо не буде важливих ділових зустрічей, то обов'язково приєднаюся.

І шеф-кухар у гарному настрої вийшов із кабінету боса. У цей момент Алекс задумався про те, що приходити на свято з порожніми руками це неповажно по відношенню до винуватці урочистостей. І йому на думку спала одна єдина ідея, яку він на всі сто відсотків вважав вірною і вирішувала одночасно кілька питань.

Доробивши всі термінові справи, чоловік одразу подався за потрібною адресою до спеціального магазину, де він міг спокійно обрати подарунок для дівчини. Переглянувши близько десятка варіантів, Алекс зміг вибрати один єдиний, який цілком відповідав його співробітниці. Він попросив упакувати все в подарункову коробку і повернувся до ресторану.

Якийсь час Алексіс сидів у машині, спостерігаючи з боку, що відбувалось в залі. Він не розумів, чому досі не зміг наважитися, щоб увійти. А свято було в самому розпалі і це означало те, що йому час вже там з'явиться. Коли чоловік увійшов усередину, то зрозумів, що його не одразу помітили. Повільним кроком він підійшов ближче до дівчини і зрозумів, що за ними уважно спостерігали, а її очі дивились одночасно зі страхом і цікавістю.

Ніколь, поставивши на стіл коробку, відчинила її, і чоловік помітив, наскільки вона була здивована його подарунком. А сам він не зміг утриматися, щоб офіційним тоном не вимовити завчену дорогою фразу.

– Міс Флорес, Ви готові взяти на себе обов'язки шеф-кухаря на одному рівні з містером Беллом? Чи це буде надто для Вас? – він відчував, що сам мимоволі посміхався від цієї фрази, але помічниця була надто шокована, щоб повірити одразу у такий поворот подій.

«Отже мій вибір виявився правильним!» – подумав Алекс, не втомлюючись спостерігати за реакцією Ніколь. Він вирішив дати їй час, щоб подумати над пропозицією до ранку, а сам стрімко вийшов за межі ресторану.

Алексіс не розумів, що з ним відбувалось і чому він не зміг знайти в собі сили залишитися на святі, але щось його зачепило в її погляді і не давало спокою. Чоловік і не помітив, як добрався до першого нічного клубу.

Коли він увійшов всередину, зрозумів, що гучна музика навряд чи дасть йому розслабитися. Але все одно замовив собі склянку віскі. Озирнувшись на всі боки, чоловік відразу примітив дівчину блондинку з довгим волоссям. Щось знайоме привабило у її зовнішності, і Алекс відразу підійшов до неї.

– Дозвольте почастувати Вас коктейлем? – легка усмішка видавала його зацікавленість у її відповіді та в ній особисто.

– Думаєте мені потрібен алкоголь, щоб познайомитись із привабливим чоловіком? – посміхнулася дівчина у відповідь. – Для тебе просто Софі.