Читати книгу - "Поворот долі, Hevi"

   Зранку проснулася в бойовому настрої, рішуче настроєна поговорити сьогодні з Олегом, треба все обговорити і пояснити, що у мене нікого немає, при чому вже давно.

   Вдягаю класичні штани і блузку, волосся збираю у високий хвіст та дивлюся на себе в дзеркало, ніби не погано, мені все подобається. Легенький макіяж і я готова. 

   На вулицю виходжу в припіднятому настрої, сідаю в свою ластівочку і їду на роботу.

   Приїхавши під офіс паркуюся і йду в середину. Піднімаюся на потрібний мені поверх і підходжу до дверей , стукаю і заходжу. Олег сидить у своєму кріслі за столом і вивчає якісь документи, я проходжу і сідаю навпроти нього:

   - Привіт, ти все ще обіжаєшся? Нам потрібно поговорити, я так більше не можу.

   Дивлюся на нього і чекаю хоч на якусь відповідь. Він нарешті відриває погляд від документів і піднімає його на мене:

   - Доброго ранку, так нам треба поговорити, я думаю, що більше немає потреби вам перебувати зі мною в одному кабінеті, ви вже все добре вивчили, у всьому розбираєтеся, тому можете сміло переходити до свого власного кабінету на поверх бухгалтерії, зараз вас проведуть туди і все що потрібно розкажуть.

   Сиджу кліпаю і не можу нічого зрозуміти, у мене просто ступор.

   - Що?

   - У вас проблеми зі слухом?

   - Ні, у мене все добре, а бачу, що у вас є проблеми, але із пам'яттю. Я хотіла поговорити про нас і все вирішити, хотіла сказати тобі, що у мене немає нікого, давно немає, а тебе цікавить тільки робота?

    - Ви ж самі мені стільки разів говорили, що не заводите любовних інтрижок на роботі, які тепер притензії?

   - Значить у нас просто любовна інтрижка? Я тебе зрозуміла. Добре покажіть будь ласка де мій кабінет, вже пізно, треба йти працювати.

   - Так звичайно, вас зараз до нього проведуть.

   Через п'ять хвилин прийшла дівчина і провела мене у мій власний кабінет. За інших обставин я би була на сьомому небі від щастя, а зараз жодної радості, хоча я про таке раніше і мріяти не могла , свій кабінет...

   Сіла в крісло і мої думки знову повернулися до розмови з Олегом , я не розумію, що відбувається, що я такого зробила, щоб заслужити таке ставлення , хіба не можна нормально поговорити як двоє дорослих людей, без своїх обід та емоцій? Нічого я почекаю поки він заспокоїться і ми зможемо нарешті спокійно поговорити .

   Так, час уже нарешті братися за роботу, а то її ніхто не відміняв. Почала розбирати документи, але одного важливого документу не знайшла, він напевно залишився в Олега, але мені треба його просто зараз, ну що за засада, я не хочу знову з ним розмовляти сьогодні, поки з мене однієї розмови досить. Та робити нічого, зібрала всі свої сили в кулак і попрямувала до Олега. Коли вийшла на його поверсі то побачила як до нього в кабінет заходить та білобриса гадюка Аліна, а Олег говорить секретарю, щоб його ніхто не турбував.

   Сльози накотили на очі, я вже й забула чого прийшла , розвернулася і помчала сходами вниз, навіть не стала чекати ліфту, мені так стало боляче та обідно, як можна говорити , що кохаєш, а тут вдавати, що ви чужі люди і нічого одне для одного не означаєте?

   Закрилася в кабінеті і розплакалася, треба брати себе в руки, адже хтось може зайти в любу хвилину. Вийшла у вбиральню, вмилася холодною водою, стало трохи легше, але всеодно гіркий осад залишився. 

   Повернулася на своє робоче місце, документи так і не забрала в Олега, і що тепер робити? Хватить уже лити сльози через мужиків, треба викинути його з голови і присвятити себе роботі, хоча, а може вона знову приперлася, а він просто вирішив її вислухати, а я собі накрутила того чого нема? Може він просто хоче з нею все розставити на свої місця? Я ж нічого кримінального не побачила між ними, а вже сиджу тут і реву, понапридумувала собі чорт знає що. Трохи себе заспокоїла, але спочатку сама й себе накрутила, такі ми жінки.

   Так і пройшов весь день, я вже збираюся до Ані і додому. День сильно емоційний сьогодні, тому я трохи виснажена. Вийшовши на вулицю побачила як Олег відчиняє двері своєї машини і до неї сідає Аліна. В мене просто руки опустилися, а настрій знову пропав. Коли він обходив машину, щоб сісти за кермо, кинув на мене швидкий погляд і сів всередину авто. Вони вже рушили з місця і поїхали, а я досі стояла на одному місці і дивилася їм в слід.

    Сіла в свою машину та бажання їхати кудись немає, тому беру телефон і швиденько друкую повідомлення Ані:

   " Привіт, Як ти? Вибач, але сьогодні не зможу приїхати, трохи втомлена та голова розболілася, їду додому і вкладуся спати."

   " В мене все добре, а ти як? З тобою все гаразд? В тебе щось сталося?"

    " Ні, не хвилюйся, все добре, просто трохи втомлена "

    " Відпочивай тоді, якщо щось дзвони "

   Їду додому, треба було ще заїхати в супермаркет по продукти та сил немає, поїду завтра, за один день не помру з голоду, тим більше , що апетиту всеодно немає.

   Приїхавши додому швиденько приймаю душ і вкладаюся спати.