Читати книгу - "Вибрані твори"

невдовзі поновили. Однак Ґ. Шкурупій був знову виключений із ВАПЛІТЕ у жовтні 1927 р. і тоді ж таки разом з М. Семенком став фундатором «Нової Генерації». ">[504] видали Михайль Семенко, Гео Шкурупій[505] та Микола (чому не «Нік»?[506]) Бажан у Києві збірочку «Зустріч на перехресті»[507]: скількісь поезій і полемічно-проклямативна «Розмова трьох». Поезії Семенка здебільша на сексуальні мотиви («Тринадцять» Ігоря Сєвєряніна[508]) і нагадують Семенка часів його «П'єро», а не «Товариша Сонця»[509]. Гео Шкурупій дає півбаладного характера «Море». Микола Бажан нагадує трохи Осьмачкині[510] вправи своїм «Кров полонянок» і — (сонети — це не спадщина дурнів!)— двома сонетами «Залізнякова ніч».

Отож різностильна й різнозмістовна спільна демонстрація творчости трьох друзів, що зійшлися на перехресті. В ім'я чого? Відповідь дає «Розмова трьох» — «полоскочимо пузо літературних самозадоволених куркулів» — треба знову йти до «ізмів», а не до «рідної хати, де мир і тишина», бо: «коли вже комусь треба гуртуватися, то хай собі гуртуються, але вже по принципу якости і по творчій психіці, а не під гаслом „український письменник“».

Таким чином, українські панфутуристи збираються відродитися й знову згуртуватися, кличучи до себе з Харкова Шпола, що тут «запрезидентився»[511], кличучи до себе всіх, хто хоче бути серед «перших», коло «Семафору» з зеленими вогнями і з великої літери[512]. Семафоромайбутники[513] самі кажуть: «невідомо, що дасть нам ця зустріч», і находять спільного для себе три речі — метод, Жовтень та «знання роботи, об'єктивне, свідоме знання того, що таке наш матеріял і як орудувати ним, щоб він діяв так, як хоче майстер».

Водночас десант футуристів висміює «Плуг», ВУСПП і ВАПЛІТЕ. Перший складається з «літературних зайців», в другій питають, «чи скоро даватимуть обмундирування», в третій процвітає «французька з нижегородською». Щодо критиків — їх панфути люблять, як «алігатори пташину, що колупається в неї в зубах».

Отож — «жив Курилка». На нашу думку, він і не помирав-таки (це зовсім не говорить про наші симпатії до нього). Лефовські настрої[514] ввесь час були, й розгром панфутів 1923—4 року був штучний, силуваний, механічний, так само, як перебування частини з них у ВАПЛІТЕ (недурно Шпола назад кличуть, хоч, ясно, навряд докличуться). Праві панфути і в тім, що після виключення Хвильового, Ялового та Досвітнього[515], виходу Сосюри[516], виступу Шкурупія і Бажана — ВАПЛІТЕ справді скидається скорше на спілку радянських письменників, ніж на академію пролетарської літератури. Та це не значить, що бумеранг їхній дійсно когось ударить, а не верне, як личить бумерангові, покрутившись у повітрі. Крутіться, друзі! У радянських пивних питва для вас вистачить, а в їх трампів теж бува. Чому ж не бути й об'єднанню трампів[517]?