Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

Нині в Туркменії кайі відомі під назвою гокланів, і мешкають вони тепер у головній своїй масі на ріках Чандирі і Сумбарі (притоки Атрека) і частково по середній течії р. Ґюрґен (Карпов Г. И. Туркмены, с. 37).

Алмалик – місто в Семиріччі у долині р. Ілі. Вперше згадується як столиця району Кульджі, після було головним містом Чагатаєвих володінь. У XVI ст. знаходилося вже у руїнах. В. В. Бартольд ототожнює його з урочищем Алімту, в районі Кульджі, де знаходиться гробниця Кутлуг-Тимура.

Сайрам (ниніСар'ям) – у мусульманському середньовіччі велике місто, тепер велике поселення в 12 км від міста Чимкента, на ріці з такою ж назвою; лежав на історичному шляху до Китаю і до ставок тюркських ханів Алтаю (Рашід-ад-Дін, т. І, кн, 1,с. 73, прим. 1).

«Відоме в Середній Азії пасмо Казикурт, яке бере початок у верхів'ях Бадама, йде на захід, пересікає дорогу з Ташкента в Чимкент, поблизу колишньої ст. Бекляр-бек… і губиться у вигляді пагорбів далеко в степу» (Масальский В. И. Россия. Полное географ, описание нашего отечества. Т. XIX, Туркестанский край, с. 52).

У цих горах знаходяться відомі Карсакпайські мідні рудні.

Вже у X ст. у нижній течії Сирдар'ї виникають міста – торгові колонії, засновані мусульманами, вихідцями з Мавераннахра. Головним з них було місто, що мало арабську назву ал-Кар'ят ал-Хадіса, перську Діх-і нау, і, пізніше, тюркською Янгікент, що усіма мовами означало «Нове поселення». Янгікент знаходився на лівому березі Сирдар'ї на відстані 6–7 км від берега і двох днів шляху від Аральського моря. Нині місто позначається руїнами Джанкент, що лежать в 23 км від м. Казалінська (Бартольд В. В. Туркестан, т. II, с. 179; Толстое СП. Города гузов, с. 57–71).

Туркмени термін «тат» вживали як етнографічну назву для позначення нетюрків, у першу чергу іранців; татами вони називали також осіле населення взагалі і хівинців, хорезмійських узбеків. У державі Караханідів мусульман-іранців і язичників-уйгурів іменували татами (Бартольд В. В. История культурной жизни Туркестана, с. 24).

Себуктегін (пом. у 997 р. н. е.) – спочатку гулям (раб-воїн), пізніше засновник могутньої династії Газневидів (Бартольд В. В. Туркестан, т. 9, с. 273–274). Ім'я Себуктегін складається з двох елементів: перший – себук [саевук – саєбук – «улюблений» (Радпов В. В. Опыт словаря, т. IV, столб. 506)]; слово сабук, саєбок у таджицькій і перській мовах має значення «легкий», «швидкий». Слово тегін (тігін) було ще у VII ст. титулом, який носили тільки родичі тюркських ханів (Аристов H. A. Заметки, с. 159). За Махмудом Кашгарським (МК, т. І, с. 346–347, переклад Б. Ата-лая, т. І, с 413–414), тегін, тігін – основне значення «раб». Пізніше це слово стало іменем дітей царської родини… Це слово нащадки Афрасіаба вживали для самоприниження («раб ваш») у розмові зі старшими, потім воно закріпилося за ними самими». Абу-л-Газі: «Тегін давньотюркською мовою означає – прекрасноликий».

Сказання про пограбування дому Салор-Казана «відображає історичні згадки про затяжні і криваві війни між огузами і печенігами (беджне) у другій половині IX ст., про які свідчить на Заході Костянтин Багрянородний, а на Сході Ал-Мас'уді, Істахрі, Марвазі та інші джерела». (Жирмунский В. М. Следы огузов в низовьях Сырдарьи, с. 94).

Кетхуда (іранськ. «каєд» – «дім» + «худа» – «господар») – термін, уживаний деякими ірано-мовними народами, у туркменів – у значенні «родовий старшина» (Бартольд В. В. История культурной жизни Туркестана, с. 171).

Місто Янгікент у Х-ХІ ст. було «зимовою резиденцією царя гузів» (Толстое С. П. Города гузов, с. 56).