Читати книгу - "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

Зданий на самого себе, я хотів про все розповісти кавалеру, але тоді повинен був би сказати йому, хто я такий, чого я жодним чином не міг зробити. Тим часом же я задовольнився тим, що вирішив міцніше зв’язати Бускероса з кавалером Толедо. Водночас я застеріг кавалера щодо нахабства Бускероса.

Інформація видавця

«Приватна колекція»

Серія заснована у 2002 році

ББК 84(4Пол)

П 64

Перекладено за виданням:

Jan Potocki. Rękopis znaleziony w Saragossie. — Warszawa: Czytelnik, 1965

Наше видання підтримали:

NB Arts Foundation,

Dr. Bohdan Szczurko, Rami Rezazadeh

NB (Ontario, Canada)

Lorne Scott & Sarah Carriere

(Quebec, Canada)

В оформленні книжки використано

Карла де Маллері (1571–1635) «Пиха і заздрість»,

Пітера ван дер Хейдена (1530–1572) «Лінощі» та

Лукаса Форстермана (1595–1675) «Бійка селян»

Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ

© Ян Потоцький, 2015

© Віктор Дмитрук, переклад, 2015

© Василь Ґабор, автор проекту, 2015

© Андрій Кісь, худ. оформл., 2015

© ЛА «Піраміда», 2015

ISBN 978-966-441-411-8

ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ

Серія заснована у 2002 році

Літературно-художнє видання

Ян ПОТОЦЬКИЙ

РУКОПИС, ЗНАЙДЕНИЙ У САРАҐОСІ

роман

Переклав з польської Віктор Дмитрук

Видавець Василь Гутковський

Художнє оформлення Андрій Кісь

Комп’ютерне верстання Роман Івах

Здано на складання 26.05.2015 р.

Підписано до друку 12.06.2015 р.

Формат 60x84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Minion Рго.

Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 40,72.

Обл.-вид. арк. 43,24.

Замовлення № 561.

Літературна аґенція «ПІРАМІДА»

Україна, 79006, а/с 10989.

м. Львів, вул. Плугова, 6.

тел./факс: (032) 235-53-28

e-mail: [email protected]

www.piramidabook.com

Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

П 64 Потоцький Ян.

Рукопис, знайдений у Сараґосі: Роман / Переклав з польської Віктор Дмитрук / Ян Потоцький. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — 720 с.

ISBN 978-966-441-411-8

Про автора

Видатний польський вчений і письменник Ян Потоцький (1761—1815) народився на Україні, на Вінниччині, в родині коронного підчашого Польщі Юзефа Потоцького (мати письменника Анна Тереза була з роду Оссолінських). Потоцький дістав прекрасну освіту, вивчав математику, геометрію, природничі науки, механіку, фортифікацію, а також політичну економію, філософію, історію слов’янства, літературу та історію стародавнього світу. По праву вважається засновником наукового слов’янознавства. Адам Міцкевич у своїх паризьких лекціях називав його «найбільшим і найбільш глибоким слов’янським історіографом».

З метою вивчення наук, проведення наукових досліджень та ознайомлення зі звичаями і побутом народів різних країв Потоцький об’їздив Середземномор’я, всю Європу, Північну Африку, Азію, в 1805 році очолив наукову місію при російському посольстві, яке вирушало в Китай.

Серед його численних наукових праць — «Подорож до Марокко» (1792), «Хроніки, мемуари і розвідки, корисні для вивчення історії всіх слов’янських народів» (1793), «Історичні та географічні матеріали про Скіфію, Сарматію і слов’ян» (1796), «Давня історія Подільської губернії» (1805) та ін. Художні твори Яна Потоцького — це том одноактних комедій і дивовижний роман «Рукопис, знайдений у Сараґосі», який автор писав, дописував, правив і редагував до кінця життя, що обірвалося 2 грудня 1815 року. Коли у Потоцького зникли останні надії на відновлення незалежної польської держави, він, перебуваючи в своєму маєтку Уладівці на Вінниччині, пострілом з пістолета поставив останню крапку в своєму житті.

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

С. 28: Коли я прокинувся під шибеницею Лос-Ерманос, сонце вже пройшло півнеба, від того часу дві години я витратив, щоб дістатися до венти; тому, [проїхаши] => проїхавши наступні кілька миль, вже треба було подумати про новий нічліг, але не бачачи ніде жодного даху, я їхав далі.

С. 63: Мати того ж дня [пішло] => пішла похвалитися перед дружиною Лунардо й надзвичайно зраділа, коли її кульчики визнали значно гарнішими й багатшими.

С. 119: Намет ватажка відрізнявся від інших не тільки великою булавою зі срібним руків’ям, [устромленій] => устромленою біля входу, але й більшою [озлобленістю] => оздобленістю й багатими торочками, які рідко коли бувають у звичайних циган.

С. 145: Фра Хероніма запропонував зустріч у саду Буен-Ретіро, але ця прогулянка ніяк не входила в той педантичний і одноманітний режим, від якого мій батько ніколи не відступав.

С. 179: Він полетів і невдовзі повернувся, сказавши, що влада, яка перевищує його сили, не дозволяє йому [приникнути] => проникнути всередину корчми.

С. 205: Нашими свідками були пташки, які [співли] => співали від задоволення, бачачи наше щастя.

С. 211: Чим більше я приглядався до віце-короля, [ним] => тим неспокійнішим ставав.

С. 298: У цілій [Сеті] => Сеуті не було жодного муру, де б я не нашкрябав якогось рівняння, жодного закутка, де б я не віддавався роздумам, результати яких наповнювали моє серце радістю.

С. 304: Цей союз, такий підходящий в усіх відношеннях, повністю узгоджувався