Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

? .

Так про що ви думаєте? Я сказав. З гільдією і всім іншим, і куди ми підемо звідси.

…

Повернемося до справи, еге ж? – сказала Дарлінг. Вона опустила очі на вміст свого кухля. Що ж, перш ніж ми перейдемо до цього, я хотів би дещо згадати про той останній бій. Рок сказав, що ти намагався піти головою, і...

.

Так. Він сказав, що вам потрібна хвилинка. Нічого страшного.

?

Правильно, сказала вона. Вона відклала кухоль і зігнула пальці. Ви бачили, як я роблю це раніше, так?

Я кивнув. Зрозумів, що це просто звичка.

‘ - .

Ні, сказала вона. Я не хочу заглиблюватися в бур'яни, тому що це трохи неприємно, але це не звичка. Вона глибоко вдихнула і зустрілася з моїми очима. У мене спільна проблема. З цим можна впоратися, і може бути набагато гірше, але це ускладнює певні речі. Наприклад, використання клавіатури та миші, контролера, ноутбука, будь-чого. Я постійно розтягуюся, тому що настільки звик до того, що на мені щось затягується, що я роблю це несвідомо, в грі та іншим чином.

Я не розумів, чому вона мені все це розповідає, тому просто кивнув і чекав, поки вона продовжить.

,

За її словами, ігри завжди були величезною частиною мого життя, можливо, занадто великою частиною, якщо ви запитаєте моїх батьків, але вони допомогли мені пережити темні часи. І був дуже довгий відрізок, коли ситуація погіршувалася з медичної точки зору, і я не міг нічого грати через біль. Потім з'явилася віртуальна реальність, і раптом я зміг грати стільки, скільки захочу.

…

Можливість грати лише за допомогою гарнітури змінила все, але мої руки вбивають мене, як тільки я виходжу з системи. І знаючи, що це буде... Вона нависає над усім, розумієте?

.

Я кивнув. Так. Я це розумію.

. … ?

І що мені завжди найбільше подобалося в іграх, так це стан потоку, в який ви потрапляєте, коли зосереджені на чомусь. Той момент, коли весь світ просто зникає, і ти забуваєш, що граєш у гру цілком, і ти просто... в ньому. Але я не відчував цього роками, тому що на якомусь рівні я завжди думаю, чи буде біль того вартий. Вона схилила на мене головою. Розумієте, до чого я веду?

,

Не впевнений, чесно кажучи, сказав я. Але я знаю це відчуття. Різні причини, але я занадто довго шукав один і той же вид втечі.

Це перша гра, в яку я коли-небудь грала після того, як почався біль, коли я ніколи не сумнівалася, чи варто грати", - сказала вона. Її очі набули водянистого блиску, але губи були вигнуті вгору. Навіть у стартовій зоні були моменти, коли починалося все занурення, і я просто був там, я знову був собою, без місця для хвилювань, страху, нічого.

… .

І той останній бій із Садівником... Це був перший раз за десять років, коли я дійсно втратив себе більш ніж на мить. Сильно вдарив мене постфактум. Я повністю перестав гнатися за цим почуттям.

.

Вона протерла очі п'ятами рук. Я розповідаю вам все це, тому що хочу, щоб ви знали, звідки я прийду, і що я буду поруч надовго. Я навіть не уявляю, як зараз гратиму в щось інше. І з огляду на все, що ви вже вклали в цю гру, я думаю, що ви на тому ж шляху. Тому все, що ви плануєте, я хочу. І гільдія теж.

.

Я облизав губи. Щось у її тоні було не зовсім так. Я ціную чесність, і мені дуже шкода, що вам довелося зіткнутися з усім цим, але я відчуваю, що в кінці є але.

Вона засміялася і сьорбнула з кухля. Чи є не завжди. Вона проковтнула, здригнувшись. Але полягає в тому, що я не роблю напівзаходів. Якщо ми збираємося це зробити, я повинен знати, що ви робите. Всі. Вона звела на мене брову. Включно з кількістю магічних дерев, які зараз є у вашому розпорядженні.

Я посміхнувся їй і підняв палець. На даний момент лише один.

, —

А якщо серйозно, то якщо ми працюємо разом, то з цього моменту не може бути жодних секретів. Я розумію, чому ви стримувалися раніше, а гільдія — це інша історія, але...

Я підвівся і вихопив кухоль з прилавка. Іди за мною. Я вивів її із загальної кімнати в задній коридор. Я зупинився біля задніх дверей, намагаючись переконатися, що за нами не стежили, а потім вийшов на вулицю.

Насправді рішення було простим. Якщо останні день-два і навчили мене чомусь, то це тому, що йти наодинці – це не варіант. Але в той же час відсутність секретів від групи з сорока плюс була занадто далеким мостом.

.

Особливо з огляду на те, що двоє їхніх членів вже кинули мене під автобус у той момент, коли це їх влаштовувало.

.

Але я подумав, що ми з Дарлінг, ймовірно, зможемо знайти золоту середину, і, враховуючи, що дерево вже вийшло з мішка, дозволити їй побачити його особисто, ймовірно, було б не дуже ризикувати.

,

Я провів рукою по дереву і безлічі бочок під ним, деякі з яких були заповнені майже наполовину. Його крона потемніла, центральне листя набуло пурпурного відтінку, і, дивлячись на нього, було трохи схоже на те, що дивишся в підчерев'я грозової хмари.

.

Саме про це говорив Садівник.

?

Милий насупився і схилився над однією з бочок, заглядаючи в неї. Це вода?

Звичайно, що так, сказав я.

Її очі широко розплющилися, коли вона з новою цікавістю розглядала бочки. Це все вода? Свята хрень. Ти вже багатий.

, .

За ранню гру, безумовно, я сказав. Але вода – це лише сходинка.

,

Вона подивилася на три ділянки в задній частині прихованого подвір'я, на яких на той момент проросли справжні саджанці, і постукала пальцем по губах. Як у вас вийшло чотири сюжети? Я думав, що у нас тільки три? Вона озирнулася навколо, наче вперше побачила стіни. Власне, як ви взагалі сюди повернулися?

,

У мене є шість сюжетів, власне, я сказав. Ці троє належать Хаусу, але я також можу отримати до них доступ, тому в основному у мене їх дев'ять.

…

Вона простягнула руку і засунула пасмо волосся за праве вухо. Девять? Але... як? Як ви