Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

Бек була не в собі від люті. Вбігши у покої, виділені для неї слугами Сапфірового очарування, дівчина збиралась з грохотом закрити за собою двері, але їх тут же затримав магією Багряний провісник, входячи слідом і закриваючи легким помахом руки у повітрі, від чого виникло кілька червоних іскорок, котрі і зачинили двері.

Увійшовши слідом за дівчиною, демон тут же запитав:

― То що… ти повірила у те, що вона сказала?

Бек розвернулась, аби відповісти:

― А як ти вважаєш?

― Кучеряшко… ― зітхнув Багряний провісник, ступаючи крок уперед.

― Ох… ― видихнула Ребекка, зачісуючи неслухняні кучері руками назад. ― Я сита! Сита по горло тим, що усі в цьому місці звикли звинувачувати не тих осіб! Чорт візьми, завтра ми ідемо на мегаважливу місію, а вони, схоже, і досі вірять в те, що все це має вирішитись само собою!

Мін Чжень неочікувано наблизився, зариваючись пальцями у її волосся і приголублюючи до себе її тендітні плечі.

― Забудь за них… ― прошепотів він, будучи повністю задурманеним її красою. ― Забудь за завтра. У нас іще є ціла купа часу, аби не думати про непотрібне…

― Але ж Мін Чжень! ― легко торкнулась його рук Бек, аби опустити донизу. ― Вони просто… просто божевільні! Як ми можемо їм довіряти, як можемо вірити в те, що наш план спрацює, якщо єдине, про що вони думають ― власний зад?

― Кажу тобі, ― харизматично зиркнувши на дівчину, проговорив демон. ― Забудь за них. Вони потрібні лише фоном. Основну суть зроблю я. Все закінчиться швидко.

Бек же була в шоці чути те, що Мін Чжень цілковито нехтує усією небезпекою, що на них чекає:

― Не смій так казати! ― випалила вона. ― Це до біса серйозно! Я… я не можу бути спокійною, допоки не буду впевнена, що все пройде без факапів! А те, що сказала мені Мей…

― Вона до біса неправа, ― зронив демон, все ще настоюючи на тому, аби обійняти Ребекку. І, коли дівчина таки скорилася, він ніжно приголубив її і прошепотів на вухо: ― Ти маєш бути особливо невезучою, аби наштовхнутись на мене і змусити покохати. Я б сказав, ти до біса невезуча, Ребекко Бенсон.

― Ох, ― видихнула Бек, усміхнувшись. Раптово Багряний провісник почав цілувати їй шию, злегка торкаючись губами поверхні шкіри. ― Припини… я п’яна… це…

― Ти не п’яна, ― солодко прошепотів демон. ― Я не відчуваю ніякого запаху алкоголю… тільки цей аромат, що зводить мене з розуму…

― Ох, чорт, Лю Мін Чжень! ― викрикнула Ребекка, різко відштовхуючи його від себе. На мить могло здатися, що її щось роздратувало, але тоді на обличчі дівчини виникла грайлива посмішка. Штовхнувши його у плече, вона випалила: ― А ти ще той ловелас, га?!

В одну мить він підбіг до неї і, підхопивши на руки, закружляв по кімнаті. Бек голосно засміялась, а тоді, виявивши, що голова таки починає крутитись, навіть трохи закричала.

Коли він зупинився, то дівчина одразу ж занурилась в його обійми. Їй довелося повиснути в демона на шиї якийсь час, але голова так і не приходила в норму. Вочевидь, вона таки була ще трішки п’яна.

― Мін Чжень, ― протягнула Бек за якусь мить, що він обіймав її, тримаючи сидячою на руках. Дівчина вмостилася зручніше, аби могти дивитись демону в очі. ― Ти справді не хвилюєшся за завтра?

― Нітрохи, ― відповів Багряний провісник, доводячи свої слова впевненим виразом обличчя і легкою посмішкою, від якої Бек просто зносило дах.

Все-таки, то була єдина посмішка, яка відрізнялася від сотні єхидних і зневажливих, якими демон обдаровував усіх своїх знайомих і ворогів. Тільки на неї він міг дивитися, не дозволяючи собі звертатися до темної частини себе.

― Але ж це все так ненадійно… я про наш план і… сам факт того, що ти виступиш проти Білолицього з одним осколком, хоча у нього решта шість!

― Ей, ― раптово насупився Багряний провісник, відхиляючи її назад, тримаючи за клубові випини. Дівчина відчула біль у спині, але вирішила його стерпіти. ― Ти що, справді настільки в мені сумніваєшся?!

І в ту ж мить опустив на підлогу.

― Не жартуй… ― схопилась Ребекка.

Демон ненадовго відвернувся, аби після того заявити:

― Це до біса неприємно, знаєш! Я, взагалі-то, непереможний владика демонів, Перший демон клану Сили, Багряний провісник у морі каяття і… цим званням мене нагородили не просто так. Я вже раз перемагав цього гада і зроблю це ще раз. Та цього разу це буде остаточно, ― із кожним кроком демон наближався до Бек, а вона віддалялась, по закінченню речення опинившись впритул до ліжка.

― Я уб’ю його, ― зронив Багряний провісник, а Бек звалилася на ліжко, залишивши ноги зігнутими у колінах і звисаючими вниз. ― А потім ми врятуємо твою подругу Анну і її жеребця-посланця Хантера, чорт би його побрав з його довбаним захопленням давати всім підряд дурні клички…

Бек раптом округлила очі, розуміючи, до чого він хилить.

― То ми… е-е… може, підемо? ― та, второпавши, що його ніхто не слухає, Хантер зітхнув: ― Ох, чорт би тебе побрав, Багряний провісник у калюжці каяття!

― Ти що, все пам’ятаєш? ― сіла вона на ліжку.