Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Тягар пристрастей людських 📚 - Українською

Читати книгу - "Тягар пристрастей людських"

1 835
1
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тягар пристрастей людських" автора Сомерсет Вільям Моем. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 203 204 205 ... 212
Перейти на сторінку:
нього, і тепер Саллі вважає Кері дитиною, про яку треба піклуватися. За кілька хвилин вони вдягнулися й рушили назад. Раптом дівчина помітила Філіпові руки.

— Погляньте-но, вони геть сині.

— Ой, усе гаразд. Просто погана циркуляція крові. За хвилинку вона повернеться куди слід.

— Давайте їх сюди.

Саллі взяла його долоні в свої і по черзі потерла їх, аж поки не повернувся колір. Кері зворушено й зачудовано спостерігав за її діями. У присутності дітей він нічого не міг їй сказати, а поглядами вони не зустрічалися, утім Філіп був упевнений: вони не уникали цього навмисно, просто так склалося. Протягом дня нічого в поведінці дівчини не підказало йому, що вона думає з приводу того, що між ними сталося. Можливо, Саллі була трохи балакучішою, ніж зазвичай. Коли вони всі сиділи на хмелевому полі, дівчина розповіла матері, яким неслухняним був Філіп і як він не виходив із води, аж поки не посинів від холоду. Неймовірно, однак здавалося, наче вчорашні події розбурхали в дівчині бажання захищати його. Саллі хотіла опікуватися Філіпом так само, як своїми братами та сестрами.

Залишитися наодинці їм не вдавалося аж до самого вечора. Саллі готувала вечерю, а Філіп сидів біля вогнища на траві. Місіс Ательні пішла в село на закупи, а діти розсипалися навсібіч, займаючись кожен чимось своїм. Філіп не наважувався завести розмову. Він страшенно нервував. Дівчина з незворушною спритністю займалася своєю роботою і спокійно сприймала тишу, котра так бентежила Філіпа. Він не знав із чого почати. Зазвичай Саллі була небагатослівною, якщо не збиралася сказати щось конкретне чи якщо до неї не зверталися. Урешті-решт Кері не витримав.

— Саллі, ви не гніваєтеся на мене? — раптом ляпнув він.

Дівчина повільно підвела погляд і подивилася на нього без жодних емоцій.

— Я? Ні. А в мене є на це причини?

Приголомшений Філіп нічого не відповів. Дівчина зняла з каструлі кришку, помішала страву і знову поклала кришку на місце. У повітрі розлився апетитний аромат. Саллі знову глипнула на Філіпа, її вуста ледь відкрилися у спокійній посмішці — дівчина усміхалася очима, а не обличчям.

— Ви завжди мені подобалися, — зізналася вона.

Філіпове серце підскочило в грудях, і він відчув, як кров прилила до щік. Він витиснув із себе слабенький смішок.

— Я цього не знав.

— Тому що ви дурник.

— Не розумію, чому подобаюся вам.

— Я теж. — Вона підкинула трохи хмизу у вогонь. — Я знала, що ви сподобаєтеся мені, ще того дня, коли ви приїхали, проспали цілий день і нічого не їли. Пам’ятаєте? А ми з мамою приготували вам ліжко Торпа.

Кері знову зашарівся, адже й гадки не мав, що дівчині відомо про цей випадок. Сам він згадував про нього з жахом і соромом.

— Саме тому я не хотіла мати справи з іншими. Пам’ятаєте того молодика, який так подобався мамі? Я запросила його на чай, бо він був страшенно набридливий, але наперед знала, що відмовлю йому.

Філіп так здивувався, що навіть не знайшов, що сказати. У серці заворушилося якесь дивне відчуття, і Кері не знав, що це, як не щастя. Дівчина знову помішала страву в каструлі.

— Хотілося б, аби діти поквапилися й прийшли. Я й гадки не маю, куди вони подалися. Вечеря скоро буде готова.

— Може, я піду подивлюся, чи не вдасться їх знайти, — запропонував Філіп.

Яке полегшення говорити про звичні речі.

— Що ж, було б непогано. Мушу зізнатися… А ось і мама йде.

Після цих слів дівчина піднялася і рішуче подивилася на нього.

— А можна мені сьогодні ввечері, коли я повкладаю дітей спати, піти з вами на прогулянку?

— Так.

— Тоді чекайте на мене біля сходів у паркані, а я прийду, щойно звільнюся.

Філіп чекав, сидячи на східцях під зоряним небом, а по обидва боки від нього височів живопліт із уже достиглою чорницею. Від землі підіймалися духмяні пахощі, а повітря було м’яким і нерухомим. Серце налякано билося. Філіп не міг зрозуміти нічого з того, що з ним відбулося. Пристрасть асоціювалася у нього з криками, слізьми та гарячкою, а у Саллі не було нічого схожого. Однак Кері не здатен був збагнути, що, крім пристрасті, змогло змусити її віддатися йому. Він не здивувався б, якби Саллі закохалася у свого кузена. Пітер Ґенн був високий, худорлявий, стрункий, із обпаленим сонцем обличчям і легкою розмашистою ходою. Філіпа дивувало, що саме Саллі знайшла у ньому. Він не знав, чи відчуває до Саллі те, що вважав справжнім коханням. То й що? Філіп був переконаний у її чистоті. Його охопила слабенька підозра, що на дівчину вплинуло багато чого; вона піддалася, хай навіть несвідомо, сп’янівши від повітря, хмелю, ночі та здорового потягу справжньої жінки, від ніжності, що лилася через край та прив’язаності, в якій було щось материнське і щось сестринське. Саллі віддала йому все, що мала, бо її серце сповнилося любов’ю.

Керрі почув на доріжці кроки, і з темряви з’явилася постать.

— Саллі, — пробурмотів він.

Дівчина зупинилася і підійшла до східців; повітря сповнилося солодкими й чистими сільськими пахощами. Здавалося, вона принесла з собою аромат свіжоскошеного сіна, запах стиглого хмелю і свіжість молодої трави. Її м’які повні вуста притиснулися до його власних, а приємне на дотик сильне тіло було таким міцним у його обіймах.

— Молоко і мед, — сказав Філіп. — Ви як молоко і мед.

Він змусив дівчину заплющити очі і по черзі поцілував її повіки. Міцна м’язиста рука Саллі була оголена до ліктя. Філіп торкнувся до неї долонею і подивувався її красі; вона сяяла в темряві; шкіра Саллі була вражаюче світлою та прозорою, мов на полотнах Рубенса, і з одного боку вкривалася коротеньким золотавим волоссям. Це була рука саксонської богині, і ніхто зі смертних не мав такої вишуканої невибагливої природності. Філіп подумав про двір заміського будиночка і чарівні квіти, що буяють у серцях усіх людей, про рожеву алтею і червону та білу троянди, які називають Йорками та Ланкастерами, про дамаську чорнушку, турецьку гвоздику, жимолость, сокирки та камнеломку тіньову.

— Як ви можете любити мене? — запитав він. — Я непримітний, пересічний, потворний каліка.

Дівчина взяла його обличчя обома долонями і поцілувала в губи.

— Ви просто дурник, ось ви хто, — відповіла вона.

121

Коли хміль зібрали, Філіп дізнався, що отримав місце помічника лікаря в шпиталі Святого Луки, і в супроводі родини Ательні повернувся до Лондона. Тім він винайняв у Вестмінстері скромне помешкання і на початку жовтня вийшов на роботу. Вона виявилася

1 ... 203 204 205 ... 212
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тягар пристрастей людських», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Тягар пристрастей людських"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 24 липня 2023 22:12

Неймовірна книга, книга яка описує життя цікавої творчої людини, однозначно рекомендую!