Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Війни художників 📚 - Українською

Читати книгу - "Війни художників"

297
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війни художників" автора Станіслав Стеценко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 205 206 207 ... 215
Перейти на сторінку:
погодився з тим, що зрадник, ворог народу, троцькіст. Не писали лише ті, кого вже встигли розстріляти.

— Де той лист? Знайди його! І дуже швидко!

Ад’ютант прожогом кинувся виконувати наказ знервованого наркома. Лист швидко знайшовся. У ньому Коротков писав:


«Народному Комісарові Внутрішніх Справ Союзу РСР

т. Берії Л. П.

від Короткова О. М.

Колишнього співробітника 5-го відділу Г.У.Д.Б. НКВС.


8.01.1939 р. мені було повідомлено про моє звільнення. Протягом десятирічної роботи в органах я намагався всі свої сили і знання віддавати роботі на користь партії й тому не почуваю за собою провини. Я не скомпрометував себе на чекістській роботі й упевнений, що не заслужив цього звільнення.

В органах я почав працювати в 1928 р. В 1933 р. був посланий у Францію в підпілля, виконував там завдання резидента по стеженню за співробітниками французького військового міністерства й встановленню їхніх домашніх адрес, керував роботою наших агентів.

У 1936 р. був знову посланий за кордон — у Німеччину для роботи в технічній розвідці й вважаю, що мені вдалося зробити багато корисного для партії й Батьківщини.

У грудні 1937 р. мені було запропоновано виїхати в підпілля у Францію для керівництва групою, створеною для ліквідації ворогів народу, які, зрадивши партію, залишилися за кордоном.

У березні 1938 р. моя група ліквідувала Шахрая, у липні — Кустаря.

Я керував операцією з ліквідації й особисто виконував усю брудну й небезпечну роботу.

Я вважав, що робив це для партії і товариша Сталіна. Тому, ні на мить не вагаючись, виконував ці завдання, ризикуючи потрапити на каторгу чи шибеницю.

По громадській лінії я неодноразово обирався секретарем комсомольської організації Іноземного відділу, працював з піонерами московських шкіл, проводив ленінські і сталінські уроки.

Не знаю за собою провини, що може бути причиною позбавлення мене честі працювати в органах. Опинитися в такому становищі безмежно важко й образливо.

Прошу Вас переглянути рішення про моє звільнення.


Олександр Коротков».


Берія підкреслив червоним олівцем: «У березні 1938 р. моя група ліквідувала Шахрая, у липні — Кустаря. Я керував операцією з ліквідації і особисто виконував усю брудну й небезпечну роботу», зняв слухавку й наказав ад’ютанту:

— Виклич мені Судоплатова! Швидко! Дуже швидко! Бігом!

Судоплатов за часів Єжова виконував обов’язки керівника зовнішньої розвідки. Після падіння шефа в кріслі не втримався і був залишений новим наркомом Берією лише для керівництва операцією з убивства Троцького. Судоплатов не володів іноземними мовами, крім хіба що української, і тому досі спеціалізувався на боротьбі з українськими націоналістами. Саме Судоплатов убив у Роттердамі лідера українських націоналістів Євгена Коновальця.

Судоплатов познайомився з Коновальцем, довго входив в довіру, розповідаючи, що працює в антирадянському підпіллі. Урешті-решт у якості подарунка, в кафе на набережній вручив йому коробку цукерок. Коли Коновалець вийшов з кафе і пройшов близько сотні метрів, пролунав вибух. Він загинув. Тоді Судоплатов сховався на радянському судні й утік до СРСР.

Судоплатов переступив поріг кабінету Берії й виструнчився:

— Здравія бажаю, товаришу нарком!

— Сідай, — кивнув Берія на крісло під стіною, сам сів поряд.

— Хто такі Шахрай і Кустар. І за що їх ліквідував Коротков?

— Шахрай — це Агабеков, наш колишній резидент у Стамбулі. Утік до Франції. Симпатизував Троцькому. Він закохався у доньку британського розвідника, зрадив нас, з її допомогою втік і оселився в Парижі. За наказом товариша Сталіна його ліквідували.

— Любовна історія! — зле сказав Берія. — Резидент проміняв Батьківщину на бабу! Давно пора тут навести порядок! Яким чином Коротков його ліквідував?

— Після того як… — Судоплатов затнувся… — та баба його кинула, Агабеков сидів без грошей. Почав займатися переправою коштовностей через гірські перевали з Кавказу в Турцію, а далі в Європу. Ми підставили йому замовника — грека, який просив переправити цінності багатої вірменської родини з Єревана. Той грек працював на нас. Коли Агабеков прийшов до нього на квартиру, щоб подивитися на вантаж, Коротков і ще один турок, теж наша людина, закололи його ножами.

— Коротков брав участь в убивстві?

— Згідно з рапортом турка, коли Агабеков увійшов у квартиру, саме Коротков накинув йому на шию зашморг. Потім Коротков брав участь у розчленуванні тіла Агабекова й пакуванні його в чемодан.

— Що вони зробили з тілом?

— Упакували у великий чемодан і вкинули в річку. А рідним підкинули підробленого листа, що він поїхав у Піренеї. Його довго шукали в горах. Звісно, безуспішно.

— Добре. А другий, якого вони вбили? Цей, як його…

— Кустар, — підказав Судоплатов. — Рудольф Клемент — представник Троцького в Європі, керівник так званого 4-го Інтернаціоналу. Знову ж таки, справа була в Парижі. Ми підсунули йому свого агента-естонця, якого Клемент взяв помічником. В обумовлений нами день естонець запросив його до себе додому на чашку чаю. Там естонець і Коротков, як і в попередньому випадку, закололи Клемента ножами. Тіло упакували в чемодан і кинули в Сену. Цього разу поліція знайшла його. Течія вимила чемодан і винесла до берега. Але Коротков і естонець уже втекли в СРСР.

— Де вони тепер?

— Усі працюють у Москві на Контору. Ми знайшли їм роботу.

— Добре, — Берія замислено пройшов кабінетом. — Яка твоя думка, ми можемо довіряти цьому Короткову?

— Я готовий поручитися за нього, — встав і виструнчився Судоплатов. — Він відданий партії і Батьківщині. Я бачив його у справі. У нього стальні нерви. Він володіє чотирма мовами і

1 ... 205 206 207 ... 215
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війни художників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війни художників"