Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

300
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 208 209 210 ... 224
Перейти на сторінку:
вернеться, не принесе вам славу. Майбутнє ваше крізь далінь темнаву Не світить щастям, мов ясна блакить. І сумнів, схований в душі, тремтить, І родить безнадію чорну й мляву. Облиште марити про давні дні, І, як душа болить, тамуйте болі, Будущину кохайте, та не в сні; Піддайтесь нещасливих доль сваволі, І працею в скорботній тишині Встеляйте шлях прихильнішої долі. ГЕИ, У СВІТ!.. У світ, у світ, в широку даль, — За думкою, за вітром вслід, Перемогти печаль і жаль, Тож далі — в світ, тож далі — в світ! Загартувати дух, як сталь, І вирвати із серця цвіт Чуття, розбити, як емаль, Кохання злуду й далі — в світ! Та до польоту крил нема, Хоч туга в серці молодім Горить і кличе в світ давно. О Боже, освяти мій дім — Там мати і рідня сама… Ах, нащо серце нам дано?! * * * Зачинені у мріях з болем правди, Ми здобувати мусимо знаття, Досліджувати людські душі й знади, Шукати ідеального буття, І все заглушувати без пощади, Що жертвує нам доля для життя, І тільки віщувати майбуття, Щоб потім зникнути, як прах, назавжди. Ілюзіями живемо, хоч нас Життя обдурювало вже не раз, Хоч потрапляєм від спокуси в скруту. Метляє нами доля, без вини Караємося і п'ємо отруту, Що нам підносять підлі брехуни. ЗЕМЛЕ… О земле, я люблю, кохаю до нестями Тебе, немов свою коханку, залюбки Сплітати прагну я тобі із зір вінки, Тебе оточувать безсмертними хвалами. На просторі твоїм чудові писанки Я бачу — в зелені ти блискаєш світлами, Братерства й любощів палахкотять зірки; Чого ж я прагну ще? Звідкіль душі надлами? Душа ридає. Мрій нема вже. Тільки — біль. Ні сонця, ні весни, лиш темінь зловорожа, І на твоїх ланах — каміння та кукіль. Я не люблю тебе! Що це? Чи воля Божа? — О Христе, звідкіля ця зміна: не люблю. Що сталося, скажи? Орю чужу ріллю… ЖНИВО За полем поблискує смужка пшениці Дозріла — на соннім лісів рубежі; Колосся схиляється аж до межі В сумному шептанні: «А де мої жниці? » І жниці прийшли — молоді, міднолиці; В снопи кладучи колоски-сторожі, Зашурхали глухо серпи, як ножі, І співи прадавні знялись, наче птиці. Там пісня пливе і пливе в небеса, Крізь біле колосся проходить журливо І губить у пущах перо вогневе… До мене та пісня пливе, і зове, І в серці дзвенить, як у травах коса: «Ти, брате, сіяч… ну, а де твоє жниво?» ПО МЕЖАХ
1 ... 208 209 210 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"