Читати книгу - "Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн"

Обернувшись, побачила Загіра, який швидко наближався до мене. Його світле волосся розтріпалося після сну. Проста футболка та сірі штани зробили його зовсім не схожим на суворого ректора, який зустрів мене у кабінеті найкращої академії Ізаріди.

Я змогла лише вказати пальцем у бік відчинених дверей:

- Там...

Але що говорити далі не знала. Демон зупинився поруч зі мною, уважно придивився до очей, а потім швидко відійшов до дверей. Впевненим жестом запустив світлячок усередину приміщення і... приголомшено завмер.

- Щоб його... - видихнув вражено і повільно ступив усередину. Я скоріш пішла за ним і ледве опинилась усередині приміщення, так само розгублено застигла.

Від колишнього порядку в кімнаті не лишилося й сліду. Більшість знарядь тортур були розламані, інші просто повалені. Підлога була посипана дерев'яною крихтою й трісками. А усі стіни списані знайомими символами.