Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

440
0
09.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 86
Перейти на сторінку:
Глава 10

Алекс

Я сидів за столом очікуючи на наше замовлення і Мел, яка щось достатньо довго не поверталася з вбиральні. За весь цей час з мого обличчя не сходила щаслива усмішка. Таким щасливим, як сьогодні, я себе давно не відчував.

Після смерті матері раптом все втратило свій сенс життя. Ніхто і ніщо не приносило мені особливого задоволення. Неначе, на автопілоті, я виконував всі свої справи, бо так було потрібно.

А сьогодні, поряд з Мел, у мене ніби за спиною розправилися крила. Вона, як ковток свіжого повітря, як промінчик світла в кінці тунелю. Поряд з нею я відчув себе потрібним і живим. Мел своєю чистотою, щирістю зачаровувала мене.

Мені хотілося кинути весь світ до її ніг і не відпускати від себе ні на мить. Сплеск емоцій переповнював мене. Я і досі відчував її поцілунки й ніжні дотики на собі.

— Ваше замовлення.

Вивівши мене з роздумів, молода офіціантка викладала тарілки з їжею на стіл. Не соромлячись, при цьому, відкрито виставляти свої принади на показ.

— Ще щось потрібно? - кокетливо спитала вона.

— Ні, дякую, на цьому поки що все.

Взявши піднос вона всунула картку з своїм номером мені в руку, підморгнула розвернулася і пішла. Не дивлячись я відразу її порвав. Ненавиджу такий тип людей, які незважаючи ні на, що пруть на повну.

Такі як вона свого точно не упустять, вигризатиме зубами до кінця, - думав я поглядом шукаючи Мелані.

Вона підійшла до столу не дивлячись на мене. Вся бліда і явно чимось збентежена.

— Мел, все гаразд? - з хвилюванням запитав я.

— Так, давай їсти, а то все охолоне, - ми в тишині кілька хвилин насолоджувалися їжею.

—  Алексе, я щиро вдячна тобі за таку неймовірну прогулянку, - порушивши тишу вимовила вона. - Озеро і тамтешня краса природи зцілює, надихає і надає сил. Я вже і не згадаю коли востаннє так відпочивала.

— Мел, якщо ти забажаєш, я з радістю допоможу повторити наш відпочинок. Мій байк і я до твоїх послуг.

— Побачимо, час покаже.

Доївши, нам настирлива офіціантка принесли рахунок. Злобно зміряла Мел з ніг до голови, невдоволено фиркнула і пішла.

— Мелані навіть не думай, - побачивши, що вона тягнеться до гаманця, - сьогодні я тебе пригощаю.

Швидко вийняв декілька купюр, кинув на стіл і ми вийшли на вулицю. Всівшись зручно на байк, ми вирушили до дому. Підїхаючи ближче до міста я скинув швидкість. Мені хотілося хоч трохи розтягнути наше розставання.

На вулиці почало сутеніти, коли я доїхав до будинку Мел. Допоміг зняти шолом, обняв і притиснув міцніше до себе. Вдихаючи її легкий аромат квітів, ніжно провів по тендітному обличчю.

— Мел, я не хочу тебе відпускати, - з жалем в голосі промовив я, - але нажаль час нам непідвладний.

Вона важко вздихнула.

—  Дякую, Алексе, за все. Я вже мабуть піду, а то в мене ще купу тестів перевірити потрібно.

—  Пані викладачко, надіюся мені двійку не поставите, я був старанним студентом, - жартуючи сказав я. Вона теж засміялася своїм мелодійним сміхом.

— Ну я назнаю...

Але закінчити я їй не дав впившись в її соковиті губки.

— Надіюся, аргумент був більш ніж переконливий, - насилу відірвавши свої губи від її відповів я.

— Мелані, дай, буть ласка, мені свій телефон? 

Я швидко набрав потрібні цифри і натиснув на виклик.

—  Все тепер в мене є твій номер, - вимовив я повертаючи його їй, - пам'ятай, Мел, ти обіцяла подумати про нас? Я вже все для себе вирішив, останнє слово за тобою.

— Ох, Алексе, не тисни на мене, будь ласка, мені потрібно подумати, - з гіркотою в голосі вимовила вона. - Мені вже час, бувай.

Вивільнившись з моїх обіймів вона направилася до вхідних дверей.

— Мел, почекай, ти дещо забула.

Підійшов до неї я накинувся на її губи. Я жадно впивався в її рот намагаючись насититися нею. Наші язики сплелися в неймовірному танці. Її пальці рук ніжно зминали моє волосся.

— Боже Мел, - важко дихаючи прошепотів я, - ще трохи і ти будеш зобов'язана запросити мене на чай до себе.

— Наступного разу, Алексе.

Ніжно поцілувала в щічку і швидко шмигнула за двері. Я кілька хвилин дивився на будинок, поки не побачив, як на третьому поверсі загорілося світло. Завів байк і рушив з місця. Додому потрапив досить пізно. Непомітно заїхав в гараж, закрив ворота і піднявся до себе в кімнату. Скинувши одяг відразу пішов в душ.

Прохолодна вода привела моє розгарячіле тіло до тями. Вийшов з душу одягнувся і спустився до кухні, щоб взяти пляшку води. Вийняв з холодильника прохолодну воду, потягнувся до шафи за склянкою і тут я побачив, як в короткому халаті похитуючи своїми бедрами, наближається до мене татова коханка.

— О, Алексе, ти вже повернувся? А ми з татом тебе вже зачекалися.

Зайшовши до кухні тараторила вона.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 20 21 22 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"