Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

Обережно Катрайн наблизилася до Аріана. Його сопіння його видало раніше, ніж їй довелося ще більше скоротити відстань й переконатися у своїй здогадці. Серце заходилося в шаленому ритмі, вона стояла від нього менше ніж тридцять сантиметрів і від цього усвідомлення все в середині переверталося.

«Це все дія зв’язувальних чар!» — переконувала себе Шеллі, і байдуже, що ці чари не мали на неї ніякого впливу, а лиш на Аріана.

Серце продовжувало вилітати з грудей, а очі зациклилися не лише на широкій спині відьмака, а й на його мітці. Вона не була огидною, як заявляв Даар. Блідий рубець був особливою окрасою його тіла, і точно не тим, що його псувало чи робили бридким.

— Ти прекрасний, — тихо вона прошепотіла, торкнувшись пальцем його мітки.

Все її тіло затремтіло, так, мов хтось вилив відро холодної води на неї. Вода в джерелі лишалася гарячою, як і випари та булькотіння, яке не стихало ні на секунду. Катрайн чудово знала, що їй не варто так близько знаходитися, а ще більше не варто думати про Аріана, як вона думала. А думала вона про нього забагато, і саме це змусило її торкнутися й відразу ж прийняти руку, мов він був розпеченим залізом.

— Змія! — різко вона закричала.

Сковзка чорна з перламутровим блиском змія, заповзла з боку лісу прямо на кам’яну плину. Аріан прокинувся від писку горе-втікачки-наеченої.

— Це всього лиш змія, вона приповзла, бо відчула тут тепло, — Даар кілька разів  плеснув в долоні, а після бризнув водою. Змії не сподобалась людська компанія, і вона ж відразу почала хутко повзти назад до лісу. — Ось бачиш, а ти…

Аріан завмер, закам’янів, зціпенів. Не варто йому було обертатися, не варто було втрачати пильність. Не варто – було забагато в його голові, думках. На язиці ж нічого. Його зіниці розширилися від подиву, від усвідомлення того, що юна відьма була зовсім поруч, настільки зовсім, що він відчував дотик. Дотик який був заборонений, дотик який скасовував дію шести годин, що вони просиділи голяка в гарячому джерелі.

— Це… — слини в роті виявилося забагато, Катрайн ледь її проковтнула. Всередині все стислося, від відчуття його дотику.

Слів не вистачило щоб озвучити, якою частиною тіла він до неї торкався, а точніше наскільки було його багато, що він торкався практично всіма частина тіла – груднина, живіт, стегна.

— Так, — він зціпив зуби й щелепи так міцно, що на його обличчі зарухалися жовна.

— Це…

— Не рухайся, — здавлено він вимовив, — будь ласка, — хрипота в його голосі говорила красномовно.

Катрайн його послухала, вона не рухалася, але це не анулювало чутливість двох оголених тіл, які притискалися один до одного. В чистому вигляді випадковість, яка руйнувала всі чари окрім зв’язувальних. Катрайн почервоніла коли відчула посмикування нижньої частини чоловічого тіла.  Вона знала, що Аріан був збуджений і це знання їй шкодило як ніколи. Тепер вона не просто могла здогадуватися про розмір його причандалля, тепер вона з впевненістю могла сказати, що там справжнє чоловіча гідність.

— Повільно, без різких рухів, — Аріан підняв долоні до гори, нагадуючи позу – «я здаюся». Після він різко відскочив від Шеллі, мов вона була проклятою чи заразною. Те, як він прилип спиною до бортика джерела, викликало подив. — Давай зробимо вигляд, що всього цього не було?! — здавлено він вимовив.

Катрайн кілька разів кліпнула, вона вперше бачила ніяковість та стриманість привабливого чоловіка. Аріан до кінця намагався лишатися джентльменом, навіть в ситуації де все його тіло не належало йому, а піддавалося виключно чарам.

— Вилазь першою, — і він відразу обернувся. — Я очі заплющив.

Його поведінка викликала гіркий сміх й похвалу. В оточені Катрайн, Аріан був першим чоловіком чиїм самовладанням можна було захоплюватися.

— Гаразд.  

Шеллі не стала підіймати розмову про дотики і того, що вони провалили завдання щодо зняття зв’язувальних чар.

***

— Отже, не вийшло?

Велір не перестав реготати, навіть тоді коли робив ковтки солодкого елю. Звісно, капітан знав наслідки невдачі які сталися на гарячому джерелі, й знав подробиці,якими б Даар більше ні з ким не поділився. Похід до таверни, в які розливали алкоголь було кращою розрадою для друга, принаймні так вирішив Велір.

— Не вийшло, — він був похмурішим за будь-яку грозову хмару.

— І в тебе прямо таки встав? Повністю?

Даар зітхнув, запиваючи свою похмурість елем. Ні весела музика, ні звабливі танці звабливих дівчат, нічого так не втішало, як порожнє дно випитого кухля.

— Велір, а як може встати лиш частково?! — огризнувся Даар, осушуючи четвертий кухоль еля.

— Але не ти до неї наблизився.

— Не я. Тобто не по своїй волі, коли я обернувся, я не очікував що вона стоїть зовсім поруч, — він змовк, коли дівчина у формі принесла чергові два кухлі елю. — Дякую, — він кивнув головою дівчині, а після зробив кілька голодних ковтків, мов це був перший кухоль елю.

— Може вона й сама не хоче розривати ці чари?

Велір задумливо почесав чоло, переставши реготати.