Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не верзи дурниць. Її чекає наречений, до якого наша дорога через цю прикрість й затримується. Їй немає причин тримати мене біля себе.
— Прикрість ще та, — Велір більше не сміявся. — Якщо все так й продовжиться, буде біда.
— Я знаю це чудово.
— То чого б тобі не перетягнути дівчину на свою сторону?
— Про що ти? — слова капітана зацікавили Даара.
— Ну або ти її звабиш, щоб вона тебе покохала чистим серцем, переспиш і чари будуть розірвані, ну або зійдеш з розуму й накоїш якоїсь біди, за що тобі відрубають голову. Є ще варіант з її нареченим, який через ревнощі також відрубає тобі голову, — він знизив плечима, мов запропонований ним варіант був надто легким й не вимагав ніяких зусиль. — Навіщо ти взагалі носився з подібними чарами?
— Цей артефакт був вилучений в чорної відьми. Яка обманом використала мене у своїх цілях. Обдурила, стара клята карга. Я не міг лишити артефакт, от і забрав його з собою. Носився, бо не придумав вирішення, як його позбутися.
— Рішення саме тебе знайшло.
— Це не рішення, це халепа.
— Ти маєш рацію, зв’язувальні чари не просто під забороною.
— Не просто, — прокоментував Аріан й допив ель в келиху. — Принесіть ще, будь ласка! — він підняв руку й звернувся до дівчини у формі, яка проходила мимо.
Випитих келихів було забагато. Велір не став зупиняти друга, знав причину і знав, чому він свій розпач запивав алкоголем. Але дружнє плече він йому підставив, довів до гільдії й допоміг дібратися виділеної кімнати навіть потурбувався, щоб вкласти його в ліжко. На щастя, Аріан був не з тих, хто буянив, коли випивав зайвого. Та цього разу він напився так, що намертво відключився.
Вийшов з його кімнати, він помітив відчинені двері в кімнату дівчини, яка стояла в дверному отворі із хвилюванням.
— З ним все гаразд.
— Він напився.
— Напився, і в нього для цього були всі причини, — пояснив Велір, ледь всміхаючись. — Кому захочеться бути прив’язаним на повідець біля жінки, чиє серце зайняте.
— Я не прив’язувала його! Принаймні не навмисно це зробила.
— Тоді що пішло не так на джерелі?
— Це випадковість.
— Юне дівча, — сумно зітхнув капітан. — Ти обрала найогидніший спосіб знущання над Аріаном. Він хороший парубок, а ще кращий мисливець. Ти в його житті справжнє лихо.
— Я також хочу розірвати ці чари, і нікому не обтяжувати життя. Ні собі, ні йому! Мене взагалі чекає наречений!
— Тоді навіщо ти торкалася його мітки поки він спав?
Катрайн зціпила міцно зуби, губи стиснула в одну лінію. Вона нічого не відповіла Веліру, просто повернулася в кімнату й зачинила за собою двері.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Алхімія, Аліна Скінтей», після закриття браузера.