Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз 📚 - Українською

Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я, ти, наша ненависть" автора Ельма Кіраз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 46
Перейти на сторінку:
10

— Скажи, що ти жартуєш, — наляканим голосом заговорила Марта, — що це все зараз просто розіграш і ти все це вигадала і не віриш.

— Аж ніяк. Я можливо і була пʼяна, але не сліпа.

— Рито, я…я не можу повірити, що ти таке кажеш. Що ти не віриш мені.

— А хіба що? Ви не були там разом? Не обіймалися? — Рита вже не плакала, вона була розлючена і впевнена у тому, що сестра їй бреше.

— Були, але…це не те, що ти собі подумала. Я зараз усе розповім…

— Не треба, — в розмову втрутилась мама і стала на захист старшої доньки, — ти завжди заздрила Риті і я впенена, що була таємно закохана в Дмитра. Ти ще й так не хотіла їхнього весілля. А тепер розповідаєш тут якісь казки.

— Та ідіть ви до біса! — крикнула Марта і просто вибігла з квартири на вулицю. Її душили сльози, але вона намагалась тримати себе в руках і глибоко дихати. Відразу ж за нею вийшов схвильований тато.

— Донечко, я не знаю, що відбулося, мені ніхто нічого не розповідав, але я впевнений, що ти ні в чому не винна.

— Дякую, — важким голосом сказала Марта, — я справді нічого такого не зробила. Навпаки захищала Риту, а тут…

— Я знаю, доню, знаю, — батько обійняв свою дочку і вона міцно до нього притулилась, — не звертай на це увагу, ти ж знаєш, твоя мама…любить скандали. Це мине.

— Але Рита не любить. Я взагалі не чекала від неї такого.

— Я з нею поговорю, добре? Ти тільки не хвилюйся, все налагодиться.

— Добре, — тихо сказала Марта, — але тобі треба повертатися. Ти в домашніх капцях, а зараз вже холодно.

— Ох точно! — вигукнув чоловік і розсміявся, — все буде добре, — він провів рукою по волоссю Марти і поцілував доньку в лоба. 

— Я люблю тебе, — дівчина цмокнула тата в щоку і він пішов.

Дивлячись йому в спину, Марта почала заливатися сльозами. Її нерви не витримали такого тиску, такого негативу та агресії від рідних їй людей, тому зараз вона просто ридала. І коли задзвонив телефон, то не думаючи і не дивлячись хто, вона підняла слухавку.

— Чому ти плачеш? — це був Дмитро, який почувши голос Марти одразу захвилювався.

— Ти навмисно це, так? — плачучи, говорила дівчина і почала йти куди вели ноги.

— Не розумію, ти про що? 

— Рита…вона нас бачила тоді, коли ти вирішив пообійматися і задоволено посміятися. Ти бачив її тоді, так? Бачив, що вона дивиться у вікно і захотів мене підставити! — Марта продовжувала плакати і почала звинувачувати Дмитра під впливом всього того, що сталося в квартирі її батьків.

— Будь ласка, заспокійся. Я абсолютно нічого не розумію. Я зараз приїду і ми поговоримо спокійно. Де ти є?

— Не знаю, — дівчина оглянулась і зупинилась, — біля парку, з іншого боку від головного входу, — Марта ніяк не могла віддихатися, бо пройшла добрячу відстань, навіть не помітивши цього. Поки чекала на Дмитра, то ще раз і ще раз прокручувала в голові розмову з Ритою і мамою. Це жахливо ранило її і дівчина ніяк не могла усвідомити, що вся ця розмова насправді відбулася. 

— Що сталося? — за декілька хвилин зʼявився Дмитро, який був дуже серйозним. Він взяв Марту за плечі і уважно дивився в очі. Від такого наполегливого погляду дівчина трохи засоромилась і опустила голову.

— Рита думає, що я розлучила вас. Щось типу того, ніби я була твоєю коханкою. А мій шлюб був лише прикриттям, щоб ми з тобою могли бачитися без підозр. Якось так.

— Серйозно? — Дмитро розсміявся на цілу вулицю, але це здалося Марті дуже неприємним. Вона відступила від нього на декілька кроків і схрестила руки на грудях.

— Тобі смішно? А мені от зовсім ні! Мені щойно звинувачували у всіх смертних гріхах через тебе. Як же набридла твоя присутність у моєму житті! — емоції знову переповнювали Марту і сльози потекли по щоках. 

— Дівчинко моя, не плач, — чоловік хотів обійняти її, але дівчина виставила руку вперед, зупиняючи.

— Не чіпай мене! І так досить проблем через вимушене спілкування з тобою. Я не знаю, як тепер виправдатись перед сестрою, бо кожне моє слово буде звучати по-дурному через те, що вона бачила. Через дурні квіти, які ти надіслав. Чому ти вічно все псуєш!

— А ти не могла подумати, що десь-таки є правда? — Дмитро теж схрестив руки на грудях.

— Не розумію… про що ти кажеш.

— Я вже казав тобі, що ти мені дуже подобаєшся. І завжди подобалася. З першої нашої зустрічі ти здалась мені цікавою. Але тоді я мав почуття до Рити і це для мене було повною дурнею. От коли ми розлучилися, все змінилося. Не було і дня, щоб я не згадував про тебе. Про твою неприступність і норовливість. Самодостатність, твій сильний характер. Ось що так сильно чіпляє мене в тобі. Повна протилежність своєї сестри. 

— Ти жартуєш чи що!? — Марта відразу перестала плакати, бо відчуття були такі, ніби хтось вилив на неї відро холодної води.

— Навіщо б я тоді стільки бігав за тобою? Ти мене ігноруєш і це запалює ще сильніше. Не вимагаєш нічого від мене, не пиляєш, як твоя сестричка.

В інший момент життя за такі слова про Риту Марта уже б давно дала йому ляпаса, але згадуючи той скажений погляд сестри і її звинувачення в тому, чого зовсім не було, дівчина вирішила стерпіти. А відверто кажучи, зараз їй було навіть трішечки приємно, що хтось таке сказав про Риту.

— Яку ж дурню ти говориш, — Марта засміялася, — але дякую, хоч підняв настрій.

— Це не дурня, а правда, — Дмитро підійшов ближче, — чому ти опираєшся? Ти вже не заміжня, твій чоловік був відвертим невдахою, взагалі не розумію, що ти в ньому знайшла. Невже ти не хочеш відчути щось нове?

— Завдяки тобі я вже відчула. Ненависть від найближчої людини. Рита кохає тебе як ідіотка, більше я нічого не можу сказати. Зрештою, ви таки створені одне для одного.

— І ти навіть не даси мені шанс? Невже я настільки поганий?

— Ти так і не відповів на моє найперше питання. Ти бачив, що Рита дивиться у вікно?

— Як я міг це бачити, якщо було темно? І тим більше, я обіймав тебе і був поряд, мені було плювати на все, навіть якби був землетрус.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 20 21 22 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"