Читати книгу - "Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Залізний брязкіт, противний звук і язичок полум'я спалахнув прямо перед моїми очима, в той час, як я боялася зробити зайвий ковток повітря, щоб не дай Боже не наштовхнути цього виродка на думку присунути вогонь ближче до мого обличчя. Секунда і язичок вогню торкнувся сигарети, а противний смердючий запах разом з клубами диму почали заповнювати повітряний простір.   

Хлопець, який стояв всього в сантиметрах від мене, зробивши глибоку затяжку, закрив запальничку і випустив в моє обличчя противну хмару диму.   

Цей їдкий, огидний запах, змішаний з запахом самого хлопця, змусив мене затримати дихання. Якби вся справа була в сигаретах, то, можливо, я б не стала реагувати так категорично, але вся справа була в цьому огидному чоловікові, який знаходився поруч зі мною. Зараз я опинилася затиснута в темному коридорі хазяйського будинку, а цей самовдоволений мерзотник упирався в мене стегнами й тим самим не давав поворухнутися.   

- Ти сама мене провокуєш на це, - гортанно вимовив хлопець, наближаючись до мого обличчя. Я ніколи не думала, що настільки красиве і витончене обличчя молодого чоловіка може в одну мить перетворитися з гарненького в мерзенне, що викликає огиду і гидливість.   

- Пусти, - я намагалася надати своїм словам рішучий тон, зробити їх різкими, холодними та байдужими. В такі моменти ніколи не можна давати слабину.   

Як же мені хотілося вихопити з його рук сигарету і загасити її об його мерзенне обличчя. Я прекрасно розуміла, що нічого не можу протиставити йому в плані сили, тому зачаїлася, вичікуючи зручного моменту.   

Він все говорив і говорив, тільки я не слухала. Всі думки були зайняті пошуками можливості від нього втекти. Я вирішила зробити ставку на несподіванці та принишкла ще більше. Хлопець, явно чекаючи більше опору на початку, поступово послабив хватку і в той момент я різко сіпнулася в бік. Однак, моя спроба звільнитися зазнала неминучого краху. Хлопець занадто великий, щоб я змогла його відсунути, і занадто швидкий, щоб за секунду знову боляче схопити мене за руки й припечатати до стінки.   

Я давно відчувала на собі його погляди. З найпершого дня, коли я потрапила в цей будинок. В будинок месьє Перрен я прийшла працювати два місяці тому за рекомендацією партнера мого батька. Все-таки Андре не збрехав, і зарплата була більш ніж прийнятною. Підробляючи таким чином, я за кілька годин заробляла те, що мені платили за місяць на моїй основній роботі в готелі. А по навантаженню це не йшло в жодне порівняння. Працювати з тінейджерами було куди простіше, ніж цілодобово слухати ниття жителів готелю.  

Іноді мені доводилося залишатися в цьому домі на ніч, але в ті рідкісні дні я завжди спала поруч з кімнатою Аделі.   

Аделі була моєю ученицею, і за час наших занять я дуже прив'язалася до дівчинки. Вона і її брат Жак жили у величезному будинку з великою кількістю обслуги, яка робила для них будь-яку дрібницю, але, при цьому, вони були зовсім позбавлені батьківської уваги та участі.   

Після тієї трагедії, яка торкнулася їх сім'ї, Крістоф Перрен, батько Аделі й Жака, повністю поринув у роботу мотивуючи це тим, що дітям гроші важливіші, ніж його увага. Увагу вони могли отримувати від гувернанток, яких він найняв, щоб компенсувати свою відсутність.   

Мати Аделі й Жака загинула при пограбуванні будинку на очах у дівчинки, після цього Аделі стала занадто боязлива і замкнута. Ось уже кілька років вона практично ні з ким не спілкувалася і нікуди не виходила, стаючи заручником чотирьох стін. На скільки мені було відомо, месьє Крістоф наймав вже далеко не першого фахівця, від звичайних репетиторів до університетських викладачів, але нікому ще не вдалося спрацюватися з його дочкою. Аделі або відмовлялася виходити зі своєї кімнати, а якщо і виходила, сиділа і просто ігнорувала вчителів.   

Можливо, причина була в тому, що у нас з нею була невелика різниця у віці або те, що я не ставилася до неї як до дикого об'єкта, який потрібно було ввести в суспільство силою строгості й покарання. Ми багато спілкувалися на різні теми ще до того, як перейти до навчання. Та й спілкувалася перші кілька днів з неї в основному я, а вона просто слухала і з кожним разом ховала свої шипи та колючки.

З моїм приходом в цей будинок дівчинка стала більш розслабленою і життєрадісною. Вона зрідка, але все ж просила мене залишатися в будинку з ночівлею, і я не могла їй відмовляти в таких невинних проханнях. У такі моменти ми дуже часто готували вечорами різні шкідливі ласощі, а потім поїдали їх за переглядом якогось англомовного фільму. Звичайно, це не йшло на користь нашим фігурам, і після таких нічних кіно-жиро-марафонів я ішачила по пів дня в спортзалі, але це було весело, та й рівень мови в Аделі значно поліпшувався.   

Так вийшло і в ту ніч. Аделі вже спала, а мені захотілося випити молоко і вийшовши з кімнати я натрапила на Жака.   

Той день був похмурим, Аделі прийшла додому дуже пізно після своїх занять і сказавши, що дуже сильно втомилася, попросила перенести заняття на ранок. Я була вихідна на наступний день, тому не бачила ніякої проблеми в тому, щоб дати дівчинці трохи відпочити. Коли я стала збиратися додому, дівчина сказала, що знайшла дуже цікавий фільм і запропонувала подивитися його разом.Оскільки в планах на той вечір у мене була тільки піца й улюблена книга, я погодилася.Кіно виявилося настільки нудним, що ледь дочекавшись його закінчення, ми почали збиратися спати.  Нехай було ще надто рано, але огидна погода і фільм зробили свою справу.  

Коли ми сиділи у вітальні, додому повернувся Жак. Хлопець був явно не в настрої.  Це читалося в усьому: він пройшов повз нас навіть не привітавшись.  Весь нервовий, засмиканий і злющий.Він попрямував на кухню, але вже незабаром повернувся у вітальню зі склянкою бурштинової рідини.