Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лiрниковi думи" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 24
Перейти на сторінку:
ні,- то я ще тяжче

Стану вас карати.

Стануть громи сильні бити,

І небо блищати,

І град стане зілля ваші

В нивах побивати.

Злетять птахи - птахи злії -

І будуть літати.

І, літаючи, живих вас

Будуть заїдати.

Щоби, люде, гнів мій знали,

А все розум майте

І мене до того гніву

Недопроваджайте.

Бути свідками неправди

Тяжко стережіться,

Людям кривди не робіте,

Мною не кленіться».

XX

Служба божая кінчилась,

Дзвони залилися,

Люде помолились богу

Да і розійшлися!

Розійшлися і зачали

За обід сідати,

Аж приходить і спаситель

До їдної хати.

І приходить з Петром-Павлом;

Просять його сісти.

Просять його за стіл сісти,

З ними разом їсти.

Сіли вони кінець стола.

Борщ на стіл подали,

Стали їсти всі, і гості

Кілька ложок взяли.

За борщем подали кашу

Да й перепрошають,

Що на стіл подати більше

Нічого не мають.

А бог глянув на полицю:

«Що ж там на полиці?

Вареники, либонь,- каже,-

Або варениці».

«Де там вони узялися? -

Жінка говорила.-

То я вчора півмакітри

Черепах зловила...»

«Нехай будуть черепахи!

Нічого діяти!» -

І з сим словом поклонився

Да й пішов із хати.

Жінці стидно чогось стало,

Беруть її страхи...

Глянь в макітру, а в макітрі

Справді черепахи.

XXI

Осінь була й проминула,

Сніжки припадали,

І по селах, як звичайне,

Весілля настали.

Хлопці швендяли усюди,

Сватались, женились.

І дівчата коло хлопців

Вились, чепурились.

І багато через зиму

Дівчат зав'язалось.

Много й хлопців-вітрогонів

Захазяйнувалось.

Но їдно лиш серед зими

По року новому

Було славнее весілля

У селі їдному.

Чого думка лиш бажала -

Все спекли, зварили.

І на вечір на багатий [22]

Христа запросили.

Сидять гості і балюють

(Було їх немало).

Стали їсти, стали пити,

Вина недостало.

І казав господь принести

Води із керниці.

І побігли за водою

Жваві молодиці.

І принесли, виливають...

Аж тут диво сталось -

Зо всіх відер, кілько було,

Вино виливалось.

Аж тогді по правді гості

Всі забалювали.

І той вечір усі люде

Багатим назвали.

XXIІ

І у нас багатий вечір

Каждий рік буває.

І господь в керницях воду

В вино претворяє.

Лиш не знати, в яку пору,

В якую годину,

Щоб послати до керниці

З відрами дівчину.

Було раз уже пізненько,

Каганці згасали,

А подекуди хрещені

Вже й позасипляли.

Лиш в їдній убогій хаті

Скалочка диміла.

І на лаві при вечері

Вся сім'я сиділа.

І що господь дав - із'їли,

Стали воду пити.

І напились, помолились -

Тра начиння мити.

А при хаті на ту пору

Ні краплі водиці.

Взяла дівчина відерця,

Пішла до керниці.

І набрала, і приносить,

В діжку виливає...

Коли дивиться - з відерця

Вино витікає.

Взяла друге... ні!

у другім Чистая водиця.

І убогі вечір мали

Такий, як годиться.

XXІІІ

Ба ще й друге в світі чудо

В вечір сей буває -

Вся худоба меж собою

В північ розмовляє.

Лиш послухати їх мову

Хто цікавість має,

Незабаром після того

Нагле умирає.

Був їден колись цікавий

Мову тую знати;

І приходить під обору,

І став вартувати.

І от віл їден піднявся,

Тяженько зітхає:

«Чого, брате, так зітхаєш?» -

Другий віл питає.

«Як же ж мені не зітхати,-

Каже той до того.-

Завтра в яму повеземо

Господаря свого».

І почув він - душа стала

Лиш на волосочку.

Біжить в хату: «Жінко, жінко!

Дай білу сорочку!»

Вмився, вбрався, як до смерті,

Богу помолився

І ще до світа, до рання,

В труні опинився.

Плаче жінка, діти плачуть,

Полежав він добу,

І ті самі воли везли

Його тіло к гробу.

XXIV

Проминуло неділь з десять,

Може, й ще неділя,

Як Христос-господь заходив

На теє весілля.

І зібрав він тьму народу,

Тьму неізчислиму.

І із

1 ... 20 21 22 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"