Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ясмін сиділа навпроти Стаса одягнена у свіжий одяг, який завбачливо взяла з собою. Сиділа й не відводила погляду від його пропащих очей. Хлопець і собі тримав її у полоні, ні на мить не відвертаючись.
Вони трахнулись. Знову. Прямо в душовій під теплими потоками води. Ясмін досі відчувала, як саднить шкіра на спині й сідницях, якими притискалася до прохолодної плитки, коли сильне чоловіче тіло брало її. Так, ніякої романтики. Голий секс і більше нічого між ними. Хіба ні?
Жилами досі гуляло тремтіння вперемішку з легкістю і відгуком насолоди. Так добре їй ще ніколи не було. Так страшно теж. Адже ще трохи й вона зрозуміє, чому мама така падка до чоловічої ласки.
Вони пили каву. Знову. Та тепер тиша між ними потріскувала від напруги ще більше, ніж годину чи дві тому.
Стас з очей переводив погляд то на губи, то на груди під кофтинкою. Хотілося завозитися, вмощуючись зручніше, та сиділа прямо. Не покаже йому, як ніяковіє від безцеремонних оглядин! Голод в очах хлопця трохи віддавав божевіллям. Зжер би її, якби міг. Саме таким Стас лякав найбільше. І приваблював теж…
— Можна питання, Ясмін? Врешті, в мене ще є хвилин десять.
— Шість хвилин і сорок дві секунди, — випалила не задумуючись.
Зрозуміла, що видала себе, адже рахувала час до втечі. По Стасу одразу було видно, що він саме про це і подумав.
— Окей. Ти уникатимеш мене?
Не очікувала прямого питання, та сама винна. Це ж Стас! Його слова такі ж прямі й влучні, як і погляди.
— Ще не знаю.
Зате чесно. Знову відчула руки хлопця на стегнах, доки заганяв в неї член і примушував дивитися в очі, а зверху лилася тепла вода, пестячи тіло і ніжну шкіру сосків. Хіба зможе в універі ось так просто думати, як одногрупник її трахає й сидіти спокійно на парах? Та мабуть, ні… отож може й доведеться уникати.
— Якщо ти ховатимешся, Ясмін, я буду шукати. А коли знайду… Ти ж знаєш, що буде?
Почервоніла… Бляха! Знову… Ну чому не може реагувати на Стаса спокійніше, як на всіх інших людей? В групі тридцять студентів. На потоці сто сімнадцять. Якщо рахувати усі курси факультету, тисяча чотириста тридцять дві людини. І тільки на одному ньому система в мізках дає збій!
— Ми домовлялися не світитися в універі.
Стас поставив своє горнятко кави на стіл, а тоді пересів ближче й поклав долоню на голе дівоче коліно, стискаючи пальці. Від того місця врізнобіч кинулися мурахи й поповзли під край спіднички.
— Повір, в універі багато закутків, де ніхто не помітить що і як я з тобою робитиму!
— Ммм… І ти всі ті закутки знаєш?
Так, Ясмін безсоромно натякала на його популярне минуле і купу інших дівчат, та Стас і не збирався соромитися.
— Знаю. І ті всі закутки тобі теж покажу!
Серденько пришвидшило темп. Хай як намагалася виглядати байдужою та вдавати, що все під контролем, насправді нічого не контролювала ще після того першого невинного поцілунку.
В душі собі гадала, чи не був цей секс зі Стасом першим і останнім? Чи захоче він побачитися знову наодинці, коли отримає бажане? Виходить, він і далі її хоче?!
— Окей. Розгляну усі твої пропозиції в письмовому вигляді. Надішли на пошту.
Хижа усмішка вкотре за вечір викривила вуста хлопця. Він узагалі інакше усміхатися вміє?
— Дограєшся, Ясмін…
— Не проблема. Ми ж саме це і робимо. Граємо. Чи не так?
Стас посунувся ближче, затискаючи її ногу між своїх ніг, впираючись пахом в коліно.
— Граємо. От тільки ігри різні бувають. Якщо будеш провокувати не гарантую, що гратиму за твоїми правилами.
Слина вʼязнула в роті й ледь вдавалося непомітно її ковтати. Навіть гаряча кава не допомагала. Пекла більше, ніж зазвичай. Вибухала на язиці усіма присмаками гіркоти. Чи то не від неї так крутило в животі й трохи піднуджувало?
Погрозу Стаса не взяла до уваги, бо надто вже збивала з думок його близькість. Ще чотири хвилини й пʼятдесят секунд. Лише чотири хвилини, й закінчиться їхнє “побачення”. Можна буде спокійно видихнути на вулиці.
— Ти допила? Я тебе проведу.
Хлопець узяв з рук порожню чашку й одразу ж помив. Яка педантичність… Ніколи б не подумала, що Стас такий чепурун. Ясмін це неочікувано сподобалося. Бо й сама терпіти не могла бруду вдома.
— Я й сама дійду.
— Ні, не дійдеш. Бо я тебе підвезу.
— Хм… Ти усіх своїх дівчат підвозиш після сексу?
Хотіла засоромити? Та де там! Лише гірше зробила.. Бо Стас, який і так був занадто близько, присів біля її стільчика й поклав долоні на стегна, повільно підіймаючись вгору. Зупинився аж біля трусиків, погладжуючи великими пальцями тонку тканину. Його голова на секунду притулилася до ноги й язик лизнув стегно. Ясмін з жахом усвідомила, що знову мокне, як кішка з приходом весни…
— Лише тих, кого хочу. А тебе я хочу. Дуже… То ти йдеш, чи показати, наскільки я тебе хочу?
— Йду.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «( Не ) закохані, Наталія Косенко», після закриття браузера.