Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Про що розмовляли з нею, з новенькою? Як її? Еланор?

- Елінор. Ні про що. Вона попросила мене принести останні конспекти, - обережно сказав Джеймс, побачивши вогонь цікавості в очах друга. Пітер недовірливо наморщив лоба.

- Джей, ти якийсь не такий. Щось трапилося?

- Розслабся, я в нормі. Просто тиждень не задався, сьогодні ще більш-менш. Але тест з хімії та моє недосипання  - ну ти розумієш  - зробили свою справу. Я ледве тягну ноги, а ще тренування... Ще батько знову завів свою шарманку: кидай це своє фехтування, займися чимось серйозним. Ну що він у цьому розуміє? Я просто сподіваюся відіспатися дорогою до океану, на свіжому повітрі.

Джеймс натягнув дружню посмішку, у нього з голови ніяк не йшов минулий  урок історії. Але чомусь він зовсім не хотів розповідати другові про розмову з новенькою. З Елінор.

- А так я живіший за всіх живих, - він усміхнувся і додав. - І кросворд у цьому номері нудний, я вже перевіряв.

Пітер похитав головою як жаліслива матінка недбайливому синові.

- Знаєш, як каже мій батько?

Друзі продекламували разом.

- Це все горе від розуму!

І вони засміялися. Пітер стягнув шматок піци з таці Джеймса.

- Містер Робустсон просто магістр мудрощів, - посміхнувся Джеймс безуспішно намагаючись відібрати свою їжу назад.

- Він такий, а ти давай видихни. І вдихни. І знову видихни. Все буде добре.

- Я на це розраховую.

На виході з буфету друзів підстерегла Пола, її обличчя просто палало. Як не дивно, вона наче не збиралася сваритися. Джеймс оцінив глибину вирізу її светра, його отруйний рожевий колір і довжину, і перед його поглядом відразу виникла тоненька фігурка Елінор у вишуканій блузці. Він похитав головою, щоб викинути з неї це раптове і не надто бажане порівняння.

- Привіт, Джеймсе і... Пітере, - привіталась вона розтягуючи слова як жуйку. Один погляд на Пітера і дівчина знову повернулася до Джеймса. - Що робиш цими вихідними?

Той раптом зрозумів, що Полі вже відомо про новеньких. Хтось із однокласників цілком міг повідомити їй цю новину. Чудову новину про те, що незнайома дівчина сиділа сьогодні разом з ним на уроці. Невже ревнощі настільки потужні, що змусили Полу кинути всі свої справи і таки відвідати школу?

- І тобі привіт, Поло. Ти все ж таки прийшла до школи. І ти зі мною розмовляєш, а не кричиш. Ну треба ж.

Джеймс відвів погляд убік і змінив тему.

- У нас із батьком справи. Потрібно з'їздити в Юджин, - збрехав він, зовсім не відчувши докорів совісті. Йому абсолютно не хотілося щоб дівчина їхала з ними на узбережжя.

- Може, візьмете мене з собою? Я так давно не вибиралася нікуди.

Пола поправила волосся і намагалася вдати милу посмішку, але Джеймс бачив усі її кривляння наскрізь, сам собі вражаючись. Як він міг не помічати цього раніше? Її обличчя повернулося до нормального відтінку, вона говорила спокійніше, але він не міг перестати порівнювати її безглузде кокетство зі щирою розмовою Елінор.

- Не думаю що вийде. Ми будемо дуже зайняті, Поло. Якось іншим разом, - відрізав Джеймс і, відчувши хвилю роздратування, попрямував у напрямку спортзалу, залишивши приголомшеного Пітера і ошелешену Полу позаду.

Стоянка спорожніла, учні роз'їхалися ледь продзвенів дзвінок з останнього уроку. Джеймс сів у машину, з полегшенням видихнув. Він і подумати не міг, що зможе настільки добре почуватися, відмовивши Полі Кернер.

Посміхаючись собі, він раптом застиг. За якихось десять метрів від нього стояла Хонда Кларіти. Цей екологічно чистий титан він бачив у школі вперше. Було важко не здогадатися, чия це машина.

Усвідомивши наскільки смішно він виглядає з боку, Джеймс трохи пожурив себе. Вся ця ситуація з нещодавніми вбивствами, тієї дивною аварією, новенькими, що скидалися на супермоделей, і Полою, в якої остаточно зірвало дах, все більше здавалася йому схожою на ребуси, які він зазвичай полюбляв. Але цей не піддавався, не розгадувався як попередні, у цій головоломці явно не вистачало частин.

Джеймс ніби знову опинився в дитинстві, у тому чудовому божевільному віці, коли він найбільше на світі хотів отримати в свої руки Декларацію Незалежності, наслухавшись усіляких історій про моторошні таємниці, ніби зашифровані на звороті документа. Все повернулося  - він не одержав Декларацію того разу і пережив це. Не розкусив "манекенів" з першого погляду, та й чорт із ними.

Після обіду сонце все ж нікуди не поділося; повітря стало помітно сухішим і теплішим. Джеймс повільно під'їхав до будинку і заглушив мотор. Знявши куртку, пройшов на кухню і поставив вчорашню гостру курку з овочами розігріватися у мікрохвильовку.