Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 134
Перейти на сторінку:

В очікуванні на їжу, він задивився у вікно. Сонячне світло косими променями падало на підлогу, і кухня здавалася вже не такою сірою, як завжди. Почувши кроки на сходах, Джеймс глянув у коридор і побачив Тоні.

Дядько красувався червоними шортами по коліна та старим светром. І судячи з того, як він пританцьовував, він був у гарному настрої.

- Джеймсе! Пригостиш рідного дядька обідом?

- Звичайно, - Джеймс поставив грітися ще одну порцію, поки його дядько влаштовувався за столом. - Дивний ти Тоні, чи не міг сам підігріти? Чи ліньки спуститися з другого поверху, ваша величносте?

Але дядько проігнорував питання. Як і завжди у питаннях, що стосувалися того, що "Тоні має робити і не робить".

- Як школа?

- Як завжди, загалом, - озвався Джеймс. - Ті самі особи, ті ж викладачі та уроки ті самі. Нудно. Хоча сьогодні мені жодного разу не довелося пояснювати, чому я не готовий до уроку.

- Прикинувся німим, чи що?

- Дуже смішно.

Джеймс дістав з мікрохвильової печі курку і поставив на стіл. Тоні уважно глянув на племінника і раптом заразливо засміявся, так що шрами на його обличчі мало не розповзлися в різні боки. Якщо не знати, що йому весело, можна дійсно вирішити, що цей тип залякує.

- Мої лаври відібрати хочеш? Вчись краще, щоб потім не довелося працювати зі злочинцями. - Джеймс втримався щоб не хмикнути.

- Ну куди мені, злочинці - твоя територія, - хлопець як міг впевнено посміхнувся дядькові. - Ні, правда, з відмітками все гаразд, просто канікули все ще кружляють у голові.

- Зрозуміло все з тобою, мій юний пуголовку. Ти дивися там, не балуйся, бо твій батько зробить з нас відбивну. - Рука Ентоні вказала на тарілку перед ним.

- Чия б корова... До речі, не знаєш, коли він повернеться? - Джеймс невинно глянув у хитрі дядькові очі. Той засміявся, почухав живіт і потягнувся.

- Він дзвонив удень. Обіцяв бути не надто пізно. Якщо в цій богадільні (так Тоні звав біржу, де працював Стівен) його не завалять терміновими папірцями та іншим мотлохом. Ну, ти сам знаєш, що за дурні питання? - Дядько скуйовдив своє і без того безладно лежаче волосся, через що він став схожим на старшого брата, і відніс тарілку до мийки.

- А навіщо тобі батько здався так терміново? Він знову чіплявся до тебе з цією єрессю щодо тренувань? Так ми з нього цю дурницю виб'ємо. Чоловік повинен уміти дати здачі навіть із голкою у руці.

- Тоні, і ти туди ж!

- Розслабся, я ж жартую.

- Просто він іншої думки. І річ взагалі не в цьому. Хоча і в цьому теж, але саме зараз справа не в цьому. Просто ми з Пітером хочемо проїхатися до океану у вихідні. Можна і наступними вихідними, але погода зараз саме те, і ми подумали: чого тягнути кота за хвіст? Поїдемо у суботу зранку. До того ж Пітер питав, чи не захочете ви поїхати теж?

Джеймс пробурмотів усе скоромовкою, відчайдушно намагаючись надати голосу найнеупередженіше звучання, щоб Тоні не почав заперечувати. Адже Джеймс ще навіть не спитав Стівена, а все подав так, ніби був уже на півдорозі до океану.

- То ви вже все вирішили! - Розсміявся задоволений Ентоні і розвів своїми величезними руками, - Що може зробити простий смертний, коли ви вже все вирішили!

Джеймс посміхнувся. Тоні був на його боці. Батько не зуміє вистояти проти їхнього загального натиску.

- Якщо Стівен повернеться не пізно і не як завжди забитим роботою, ми його вмовимо. Хоча коли він дзвонив вдень, то мав досить стомлений голос. Нічого, ми з вами і утрьох не занудьгуємо. Дякую, що нагодував, Джею!

Тоні підморгнув племіннику, наповнив склянку водою з-під крана і швидко її осушив. Закинув склянку до іншого брудного посуду і пішов нагору. Він співав якусь похідну пісню, що могло означати лише одне: Тоні налаштований рішуче.

Джеймс квапливо вимив посуд, піднявся до своєї кімнати і з полегшенням завалився на ліжко. Вихідні! Багато відпочинку, необмежена кількість годин для сну і океан біля самих ніг! Його погляд ліниво ковзав по стелі, поки мозок мляво роздумував, що треба взяти в дорогу. Десь на самому краєчку свідомості майоріло бліде обличчя, але він намагався ігнорувати його.

До будинку під'їхав автомобіль. За вікном уже давно стемніло, годинник показував половину восьмої. Джеймс підскочив у ліжку, наче ошпарений: батько повернувся! Миттю зіскочивши з ліжка, він ледь не стрімголов злетів униз сходами.

- Привіт!

- Привіт, Джеймсе, як минув день? Візьми пакета.

- Окей. Все супер. Погода тішить, еге ж? - Джеймс схопив покупки і потяг їх у бік кухні.

Стівен зняв куртку та зайшов на кухню. Втомлено сів на стілець, зітхнув, почухав потилицю і почав розстібати тугий комір на сорочці.

- Так, погода що треба. Ніколи не бачив, щоб у січні було так сонячно. Вже цілих два дні поспіль! - У його голосі легко вгадувався гарний настрій. - Тоні вдома?

Джеймс швидко розкладав покупки по місцях і не одразу відізвався.

- Так, він був вдень, але потім я заснув, і... можливо він пішов поки я спав. Я не знаю. 

1 ... 21 22 23 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"