Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

Русалонька, як і п’ять інших її сестер, звикли ні в чому собі не відмовляти. Вони ж були доньками Морського Короля, тож робили все, що хотіли цілодобово. 

Найбільшою забавкою дівчат було випливати на поверхню після заходу сонця та рахувати зорі. Тоді морських красунь ніхто не помічав у темряві й можна було не боятися попастися одному з відчайдушних рибалок, що полювали за найбільшою рибою.

Однієї ночі, коли Русалонька святкувала свій вісімнадцятий день народження, крізь товщу води вона побачила замість вже звичних їй зірок - яскраві вогники. Заінтригована, вона поплила на поверхню, щоб краще їх розгледіти. І дійсно, небо рясніло калейдоскопом різнобарвних блискіток, які складалися у замислуваті візерунки, а потім розсіювалися, перетворюючись у попіл.

Заворожена цим видовищем Русалонька одразу й не помітила, що позаду неї стоїть корабель, а матроси вже викидають сітки, щоб зловити її. Всією операцією керував Принц, який вирішив, що він - великий рибалка і зможе здобути для королівського столу найбільшу рибину. 

Русалонька і незчулася, як потрапила у королівські тенета.  І марно вона намагалася виплутатися. Її вже тягнули на борт корабля. Матроси та й сам Принц були в шоці, що замість звичайної рибини витягнули якийсь її гібрид.

- А ти що за чудасія? - мовив здивовано наступник престолу.

- Я - Русалонька… - тихо відповіла незнайомка. - Відпустіть мене, я без води жити не можу.

- Красива ти… - зауважив молодик. - Шкода, що хвостата. І не з’їсти тебе й не погуляти з тобою… Думаю, що зроблю для тебе спеціальний акваріум і будеш в мене плавати, гостей розважа…

Договорити Принц не встиг. На морі раптом піднялася страшна буря. Це Морський Король недорахувався однієї доньки і виплив на поверхню побачити що до чого. Помітивши Русалоньку на кораблі у сітях, він дуже розгнівався і начаклував своїм тризубом цілий шторм. Величезна хвиля накрила судно й усі, хто на ньому був, зникли у морських глибинах. Сама Русалонька стукнулася головою об дошку і тимчасово втратила пам’ять. Ну все як в мильних операх. Куди ж без амнезії?

Принц виявився живучішим ггг за свою команду і якимось  дивом йому все ж вдалося вибратися на берег та дістатися палацу. Там він розповів своїм батькам про пригоду та отримав на горіхи за розбитий корабель. Однак, його мало хвилювала доля матросів чи псування королівського майна. Усі його думки почала займати людино-риба, яка назвалася Русалонькою. Такої красивої дівчини Принц за свої двадцять років ще не зустрічав. Вона б стала такою окрасою її кімнати. Дівчина в акваріумі… Краса… Але ж як її зловити?

За порадою він пішов до бабці-відунки, яка жила на околиці королівства. Та звісно ж він не розказав їй про справжні причини, чому хоче Русалоньку на берег витягти. Натомість навішав старій казочку про неймовірно палке кохання до красуні. 

- Знаю, про кого мені розповідаєш, - сказала та, почувши жалісливу розповідь юнака про нерозділене кохання до дивного створіння. - Русалонька - одна з підводних принцес, доньок Морського Короля. Завоювати її серце буде непросто. Хоча б тому, що ти під водою і хвилини не пробудеш.

- А якщо начаклувати мені жабри та хвіст, як у риби? - запропонував Принц.

- Такою магією я володію, - задумавшись, мовила бабця. - Але це тобі коштуватиме чимало.

- Проси що хочеш! - вигукнув юнак. Подумки він вже руйнував одну стіну в кімнаті, щоб змонтувати там величезний акваріум.

- Я зроблю тебе напіврибою за двох умов. Перша - це перетворення буде тимчасове. Дам тобі лише тиждень на підкорення серця Русалоньки. Якщо погодиться стати твоєю та жити на суші, я навіть ноги їй готова подарувати. 

- А якщо не встигну за тиждень? - запитав Принц.

- Тоді ти перетворишся на звичайнісіньку рибу і залишишся жити під водою.

- Яка ж друга умова? - вже й боявся почути відповідь молодик.

- Неси-но сюди скриню золотих монет! - заявила стара. - Задарма я не працюю!

- Згода! - випалив той радісно. А чому б і ні? Не він же важкою працею ті гроші заробляв. 

Однак, знаючи, що мама з татом не будуть у захваті від спустошення королівської казни, Принц вночі забрав скриню, набиту монетами, та потягнув її до бабці-відунки. Та задоволено потерла руки, а потім наказала йти до берега. Не скакати ж йому потім до моря на хвості!

Зайшовши по пояс у воду, Принц ще раз обернувся, щоб подивитися на свій рідний палац, подумки попрощався з батьками та колишнім життям, і з упевненістю, що підкорить серце морської красуні та зробить її своїм головним експонатом, махнув рукою відунці: “Готовий!”

Тієї ж миті ноги під юнаком зникли, а натомість з’явився величезний хвіст. Дихати повітрям стало важко, і Принц поспішив зануритися у воду, перед цим почувши бабцине: “У тебе всього один тиждень…”