Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

“Мені й тижня не знадобиться,” - подумав новоспечений Русалк і поплив углиб моря, шукати своєї долі. Дорога його була не дуже довгою і незабаром перед ним замайорів палац Морського Короля. В альтанці, за ворітьми шестеро дівчат, включаючи Русалоньку, грали у доміно.

- Вітаю вас, шановне панство! - мовив Принц, однак його красивий голос зараз більше нагадував якесь булькання.

Дівчата, побачивши симпатичного незнайомця, поплили до нього, з цікавістю його розглядаючи.

- А ти хто такий і звідки взявся? - запитала одна з них.

- Я - Принц із сусідніх морів. Можна сказати, турист. Люблю подорожувати. Відкривати для себе нові місця.

Про справжні причини візиту та свій статус юнак волів мовчати. Хтозна, як тут ставляться до людей.

- І багато вже побачив? - дівчата все ще з підозрою дивилися на незнайомця. Не щодня тут туристи повз пропливають.

- Як виявилося, недостатньо, - відповів Принц. - Бачу, що ледь не пропустив такий квітник! - і він підморгнув морським принцесам.

Сестри дружно загиготіли, почувши таку улесливу репліку в їхній бік. Однак, Русалонька не спішила радіти компліментам. Цей молодик когось їй нагадував, та вона не могла пригадати кого саме. Гуля на голові все ще заважала їй раціонально мислити.

- І надовго ти до нас?  - запитала вона, пильно вдивляючись в обличчя незнайомця.

- На тиждень погостювати приплив, але шукаю тут якийсь готель, щоб переночувати.

- Та навіщо ж готель? - защебетали сестри. - Залишайся у нас! Є гостьова кімната. Сестро, проведи гостя!

Принцу тільки того і потрібно було - залишитися наодинці з предметом своїх бажань. Дівчина ж у захваті від цього нового знайомства не була. 

- Що порекомендуєш мені тут у вас робити? - запитав він.

- Я б порекомендувала до себе повертатися, - не церемонилася з ним співрозмовниця. - Моря скрізь однакові.

- Ну не скажи! Таких як ти, ось, немає!

Русалонька лише повела плечима і, перекинувшись ще кількома репліками, поквапилась подалі від цього “туриста”.

Наступні дні кращими не були. Що тільки юнак не робив, щоб розтопити серце норовливої красуні й змусити повірити у свої “щирі почуття до неї”. І співав-булькотів їй серенади під вікнами, на кшталт:

Така, як ти

Буває раз на все життя,

І то із моря.

Така, як ти

Один лиш раз на все життя,

Не вистачає каяття,

Коли без тебе я.

На що Русалонька голосніше вмикала підводний програвач з іншою відомою піснею, що перекрикувала цього “вокаліста”:

А я пливу у човні,

І так спокійно мені.

Мене несе течія -

Я нічия.

 Коли пісні не подіяли, в хід пішли танці. Принц крутив хвостом туди-сюди, виконуючи своєрідний риб’ячий шлюбний танок - безрезультатно. Він навіть ікру перед Русалонькою навчився метати. Ніщо не діяло на примхливу підводну красуню. А час все спливав. До його перетворення у справжню рибу залишався один єдиний день і Принц поспішав. Йому було життєво необхідно переконати Русалоньку стати його дружиною та піднятися з ним на поверхню, бо перспектива назавжди залишитися рибою його не надихала. 

Він застав дівчину в її кімнаті за розчісуванням волосся.

- Нам потрібно терміново поговорити! - заявив Принц з порогу. - Так більше продовжуватися не може! Це ж просто якесь неподобство!

- Ти про що? - здивовано закліпала очима красуня.

- Про те, що ти не помічаєш моїх почуттів! Я ж тут тобі цілі концерти “Море має Талант” влаштовую. А тобі, ніби, й все одно!

- Твоя правда, мені все одно, - заявила Русалонька. - У мене голова зараз зовсім не тим забита.

- А чим же????

- Я хочу будувати кар’єру в морській політиці, - ошелешила вона заявою юнака.

- Що??? А заміж??? За мене! За ПРИНЦА!!!

- Це не горить! Мені лише вісімнадцять років нещодавно стукнуло. Про яке заміжжя йдеться? Рано ще! Та й ти мені не особливо подобаєшся… 

- Не подобаюся??!!! Та я за тебе ноги свої віддав!!

- Кому???

- Бабці одній, відунці!

- Ну то до неї претензії всі, а не до мене!

- Я ж під закляттям! Якщо тебе до завтра на берег не виведу і не зроблю дружиною, залишуся тут навіки як лупата хвостата потвора.

- Ну не зовсім ти лупатий…

- Я говорю, що на рибу перетворюся! - Принц все більше нервував.

- Тю, то хіба ж це погано? - махнула рукою. - Зачекай, а що ти там про ноги говорив? Ти що не морський принц, а справжній, з берега?