Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— Привіт, Стейс, сподіваюся тобі сподобалась прогулянка океаном?

— Так, величезне дякую. Вода коли ти не на березі відчувається по іншому.

— Радий це чути. Це була остання довга подорож нашої «Волі», я збираюся її продати. Точніше мені доведеться це зробити так як директор вважає, що дана модель надто застаріла і вже ні на що непридатна.

 В голові з’явився образ ідеально гарного і доглянутого човна і це по їхньому непридатна. На мою думку вона з таким доглядом ще добрих років десять протягнула б, але гаразд це не моє діло, нехай ті багачі самі зі своїми проблемами розбираються.

— Так от які плани мої любі друзі на завтрашній вечір? В мене офіційно вихідний тому я не проти відірватися.

— Неначе зараз ти цим не займаєшся. - Відповіла Джозі.

— Кохана, не будь такою. Ти ж знаєш я просто не можу існувати без пригод.—  сказав Джей тягнучись з поцілунком до білявки. Я перевела погляд так як не прагнула бути свідком цього пристрасного жесту.

— До речі, ви нас не представили. — Сказав Джей відлипнувши від Джой і переводячи погляд на Джені.

— Це Дженіфер, а це Джей, точніше Джейк.

— Я не проти, щоб така красуня називала мене Джеєм. — Після цього коментарю Джей отримав добрий удар в бік від своєї дівчини і я повністю з нею згодна. — Джозі не варто ревнувати, ти для мене одна єдина чи тобі цього не знати, сказав він лізучи до неї за ще одною порцією поцілунків.

— Ну що я гадаю вже достатньо зробили для ввічливості тож мабуть підемо. — Сказала я намагаючись зробити вже котру спробу покинути дану компанію і рушити до свого спокійного кутка в кінці бару.

— Чому? Ви кудись поспішаєте? Залишайтеся з нами знаєте чим більша компанія тим веселіше, тим паче Стів сьогодні весь вечір мовчазний, можливо твоя присутність, Стейсі, його трішки підбадьорить. — Тепер вже Стів став тим хто наносив фізичні ушкодження Джею.

— А що я не так сказав? — Він виглядав справді здивованим. — Чи не ти сьогодні в обід розповідав мені, як ви добре провели час. — Боже, я справді стала свідком цього? Гаразд, забираю свої слова назад, ось цей момент є найбільш незручнішим в моєму житті. Хоч мені мабуть варто зупинитися, щоб не накликати на себе ще незручнішого. — І ще там було щось про... — Кінця фрази ми так і не почули, так як його рот міцно стиснула рука Стів. — Авараиьтаь. — Мугикав він відтягуючи руку Стіва, і через деякий час йому це всетаки вдалося. — Гаразд друже, я зрозумів натяк. Триматиму рота на замку. — Сказав він роблячи рух замикання та викидання ключа за спину. — До речі бачу вільний столик, варто поспішити якщо не бажаєте решту вечора простояти. — Сказав Джей і за мить зник з поля зору, ми також рушили за ним. Вони з Джозі зайняли крісло, Джені сіла та стілець схожий на ті, що знаходились біля барної стійки, а мені не залишалося нічого іншого як примоститися на крісло поруч з Стівом. Звісно я ще розглядала такий варіант як сісти на коліна Джені, але думаю вона була б проти. Я сіла на краєчок, намагаючись уникнути будь якого тілесного контакту зі Стівом, але все змінилося коли моє ліве коліно почало підстрибувати, і я не могла його контролювати. Мабуть з боку це виглядало як нервовий тік. Ніколи раніше я такого ще не відчувала. Думаю Стів помітив це, так як легким рухом обхопив мене за талію і підсунув в глиб крісла.

— Думаю тобі варто зайняти зручніше положення якщо хочеш решту вечора ще відчувати ноги. — Сказав Стів мені на вухо намагаючись бути почутим в загальному галасі. — І не думай, що ті дикі рухи, які тільки що виробляла твоя нога були не помічені мною. — Я тихо ковтнула. Його парфуми були до біса приємними, не одні з тих чоловічих, що роблять неначе для того щоб відлякувати жінок і травити комарів водночас. І ці легенькі подуви вітерця, що торкаються моїх вушних перетинок, коли він говорить. Я швидко одігнала ці думки. Здається я божеволію. Першим ділом, що зроблю коли повернуся до Лондону запишусь до психолога, хоч би до того часу не довелося вже до психіатра записуватись. За достатньо швидкий час Джені знайшла спільну мову з Джеєм та його дівчиною, що в якийсь момент перестала звертати увагу на мене, щось пристрасно обговорюючи. Були складно почути, що саме, так як музику не тільки не зменшили, а ще мабуть і збільшили в обертах. Тому через деякий час я просто почала розглядати нігті на руках, я так часто роблю коли намагаюся змінити фокус.

— Бачу цей вечір не одному мені тяжко дається, — мовив Стів. — В загальному я й не очікував нічого особливого можливо випити пару коктейлів, а потім просто рушити додому і заснути.

— Так, твої плани звучать не надто надихаюче. — Не змогла я втримати свій коментар.

— А що маєш кращі ідеї? — Знову цей самовдоволений тон. Але я не маю інших планів, тож не проти трішки його подратувати.

— Ну... — Я спробувала зробити вдумливе обличчя, але видно вийшло не надто успішно, так як через декілька секунд він вже голосно сміявся.

— Ти знаєш я ніколи в житті ще не бачив чогось такого дивного і милого водночас. Коли думаєш ти так високо закочуєш очі, що я вже почав хвилюватися, щоб вони випадково не випали.

 Я насупилась. Грати в ці ігри з ним тільки собі гірше. Скільки ми вже знайомі а менше бісити він мене не почав.

— Гаразд. Як і обіцяв більше ніяких дурних жартів. — Намагався він розворушити мене і привернути мою увагу до себе. — А тепер давай серйозно. Ти ж справді ще не маєш ніяких дикий, божевільних ідей на цю подорож, чи я не маю рацію?