Читати книгу - "Прогулянки мрій, Юхим Шарко"

- Якщо не подобається, то можна ще одягнути кардиган на чорну сорочку, - запропонувала вона.

Аліна підморгнула їй і та посміхнувшись пішла шукати інший одяг.

Врешті коричневий кардиган з чорною сорочкою сподобався Максові, але для повного комплекту дівчата порадили йому купити ще й штани. Тепер задоволений, але із майже порожнім гаманцем Макс ввічливо подякував Єві за приділення йому стільки уваги. Але разом з цим він вже перебуваючи у припіднятому настрої звернувся і до Аліни.

- Мушу подякувати і тобі за компанію. Запрошую у кафе.

Дівчина посміхнулась та повернула в сторону обличчя. Вона помовчала хвильку, ніби намагалась щось згадати і потім все ж погодилась.

- Добре. Але тільки не туди де я тебе сьогодні зустріла. Цей заклад має трохи сумнівну репутацію.

- Я не знаю де поблизу можуть бути інші кафе.

- Ходімо зі мною, - вже звично пропонувала вона.

Аліна продовжила далі вести за собою Макса по цьому мало знайомому для нього торгівельному центру. Невдовзі виявилось, що тут ще й існує підвальне приміщення з якого лунала сучасна музика, саме туди і попрямувала дівчина.

- Може це і дивно звучить в таку погоду, але я хочу морозива, - повісивши куртку на спинку крісла сказала Аліна.

- Я теж візьму щось солоденьке, - погодився Макс і покликав офіціанта.

Він глянув у свій гаманець і побачивши там лише одну купюру трохи зблід. Вдома ще були гроші, але ж не залишати дівчину на самоті, раз вже сам її запросив. Коли офіціант показав меню Макс детально вирахував ціну морозива та сирно-фруктового десерту і зʼясувалось, що йому вистачить грошей ще й на два бокали червоного вина. Додому звідси Макс піде вже пішки. 

- То у вас сімейний бізнес? – запитав Макс коли офіціант пішов із замовленням.

- Можна і так сказати. Батька ти не бачив, він в основному постачає товар, а так магазин тут і павільйон на ринку.

- І як успіхи?

- Все залежить від сезону. А ти чим займаєшся?

Цього питання Макс найбільше боявся, можливо тому, що не знав на нього відповіді. Треба було щось придумати, або збрехати і він згадав про прийом досвідчених журналістів – відповідати на питання питанням.

- А ти сама як думаєш?

- Спочатку я гадала, що ти спортсмен, а тепер більш схожий на менеджера у якій компанії.

Макс посміхнувся, можливо хай так і буде і ствердно кивнув головою. Все одно ця зустріч можливо остання і більше Аліни він не побачить, тож можна і збрехати.

- Хоча і спорт люблю, - додав він.

- Я теж. Ще донедавна частенько відвідувала басейн, тепер рідше.

- Через зайнятість?

- Так.

- Теж саме і в мене, раніше грав у волейбол. Навіть виступав за університетську команду.

- Що ж спортсмени з нас не вийшли, а от бізнесмени, не знаю як у тебе, а я ще пробую. Хочу відмежуватися від батьків, - Аліна покрутила в повітрі ложечкою, - скоро на Окружній відкриється торговий центр «Меридіан» і там вже заповнюються нові торгівельні площі. Я б хотіла собі відкрити магазин, але…

Аліна замовкла і надпила вина.

- Мрії, мрії… - розчаровано промовила вона.

- Дорого коштує?

- Так. І батьки проти, кажуть, що не потягну одна. Зрештою і сама вагаюсь. Можна було взяти гроші в кредит, але треба добре вирахувати свій бізнес-план і таке інше. Ну ти ж розумієш.

Макс погоджено кивав головою, при цьому робив серйозний вигляд ніби розбирався у всіх тонкощах бізнесу. Аліна говорила легко і просто, ніби вони були вже давно знайомі. Часом при першій зустрічі чоловікам доводиться багато розповідати, щоб зацікавити партнера, видумувати якісь історії, згадувати анекдоти. Буває й так, що попадеться зовсім мовчазна дівчина і тоді необхідно докласти неймовірних зусиль, щоб витягнути хоч слово з її вуст. А тут ні, Макс здебільшого мовчав і слухав.

Вони поділилися враженнями від переглядів останніх фільмів, з’ясували, що слухають схожу музику. Їхня розмова поступово ставала прямою і щирою, без натяків, іноді навіть досить відвертою, але Макс намагався вчасно зупинятись і переходити на інші теми. Він дізнався, що Аліна на рік молодша за нього, закінчила біологічний факультет і непогано розбирається у квітах. Любить подорожувати, готувати їжу та при цьому довго спати. «І коли ж вона це все встигає», - дивувався Макс Останнє, що він почув, що дівчина давно вже ні з ким не в стосунках.

І тоді їхнє майже годинне спілкування закінчилось, у Аліни задзвонив телефон.

- Батько питає де я. Мушу йти їм допомагати.

Макс повільно йшов вечірнім містом додому та водночас обмірковував все, що з ним сталося сьогодні. Хлопець був під враженнями від зустрічі із Аліною. Не красуня, але дуже приваблива, вона притягувала своєю посмішкою та спокійною манерою поведінки. Як же легко їй вдалося увійти в його голову. «Але вона і класна!» - сказав про себе Макс, - «Шкода, що забув взяти у неї номер телефона» - згадуючи як після дзвінка батька їм прийшлось швидко розпрощатись, - «Може так і мало бути». Макс зупинився, він вже наблизився до своєї вулиці, зліва світилася вивіска бару «Зустріч», а трохи далі вікна його квартири. Він підняв голову і глянув на ліхтар з якого вітер легенько здував сніжинки, потім опустив свій погляд вниз на пакети з одягом. Руки почервоніли на морозі, а на рукавиці грошей вже не вистачило. Макс потер їх, видихнув з розпачу, підняв пакети та пішов додому.