Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-Так, я ним дуже дорожу! 

-Дивіться, ви зараз підете по результати аналізів, а потім завітаєте до мене. Подивимося, пане Іване, що треба буде робити з вашими легенями. 

Артем  й Іван пішли до лабораторії. Вони прочекали під дверима пів години, аби відкрити результат аналізу. І ось момент настав. Іван відкрив конверт, в якому було багато паперу, але головне, що його турбувало, так це інформація про ракові пухлини. Так, чоловік хворий. Роман Царський заспокоїв Івана: пухлину можна видалити, тоді життя може бути спокійнішим. Це трохи підбадьорило чоловіка. Сідаючи в машину, Іван мав позитивний настрій, який не важко було помітити Артему. 

-Ти ж мені допоможеш? 

-А як же! Ти мій друг, ще й врятую тебе від смерті, чому б не робити добро? 

-Справді, ти маєш рацію. Заїдемо  по дорозі до якогось ларька. Я хочу купити у своєму житті останню пачку сигарет. 

-Як забажаєш! 

Вони їхали центральною вулицею. Згодом, автомобіль повернув у маленькі дворові вулички, де поблизу знаходився дім Івана. Неподалік біля старого, неробочого ринку стояв улюблений сигаретний кіоск чоловіка. Вони разом підійшли до нього. Іван купив пачку «Marlboro” - перші цигарки, які він самотужки викурив. Чоловіки вирішили трохи пройтися по базару. Всюди були  закриті ролети та пусті прилавки. Атмосфера старості й тиші панувала тут, де навіть шум машин було чутно здалеку. 

-А колись він працював. Я ще був студентом, коли купував у жіночки молоко. 

-А я тут ніколи не був. 

-Ох, Артеме, багато ти втратив! 

-Та ну не зовсім. 

-Ааа, я ж забув, ти у нас мільйонер! Ти по бутиках ходиш, а в такі місця заходить не хочеш! 

-Ти це чого? 

-Тобі пощастило більше, аніж мені. 

-І скажи чим же? 

-Ти мільйонер, маєш бізнес. Тобі все легко робити, а от простому роботязі, як мені, аби купити твої штани треба не пити й не їсти місяцями. 

-А хто тобі винен? Ми однакові! Я просто зумів правильно вийти зі свого поганого положення, а ти навпаки. 

-Тоді так, твоя взяла, купив моє слово. 

-Хотів був у тебе запитати, а ти ходиш на якісь бойові мистецтва? 

-Ооо! Це було давно. Я як школу закінчив, одразу на спорт забив. Знаєш, Артеме, мене також цікавить одна річ: як отримати двісті з половиною штук? 

-Хммм! Доволі просто! 

-Так що для цього треба зробити, тільки скажи! 

-Перемогти мене! 

-Тобто? 

Артем вдарив Івана кулаком по обличчю. Той впав на землю. Артем далі почав лупцювати чоловіка. Знесилений Іван не міг зрозуміти, що зараз з ним. Він намагався захиститися від Артема, але було марно. Та зненацька, Іван знайшов у собі сили, і штовхнув  чоловіка від себе. 

-Що ти робиш!- підводячись, запитував він у Артема, витираючи кров на губі. 

-За давнішню бійку! 

-Яку ще, їх було багато. 

-Отож-бо! - Артем підбіг до Івана, взяв його за голову, і декілька разів бив його об стіну. Чоловік зумів вислизнути з рук, і декілька разів вдарив мільйонера. Але Артем не здавався. Він збив Івана з ніг, б’ючи йому прямо в ніс. Чоловік лежав на асфальті та намагався хоч якось підвестися. Та Артем почав лупцювати його ногами. Удари були сильним. В кінці він взяв Івана і ще раз вдарив головою об стіну, а потім кинув силоміць на асфальт. Полупцювавши декілька хвилин ногами його непритомне тіло, він витер свої руки від капель крові й попрямував до свого авто, яке стояло в малолюдному місці. Звідти Артем поїхав до свого дому, залишивши  непритомного, стікаючи з голови кров’ю побитого й хворого Івана десь поміж рядів старого зачиненого базару, на якому майже ніколи не буває людей.