Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Балакучий пакунок 📚 - Українською

Читати книгу - "Балакучий пакунок"

270
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Балакучий пакунок" автора Джеральд Даррелл. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 44
Перейти на сторінку:
Етельред, — а якраз навпроти — довгий коридор, який спускається до рову.

— Так і є! — Г. Г. ляснув себе по лобі. — Тут вимірюють рівень води в рові. Як я міг про це забути!

— Коридор виходить у рів, розумієте? — пояснив Етельред.

— Я не розумію, — зізнався Пітер.

— Дивіться: ми заходимо в цю темницю, а тоді виходжу я і відвертаю увагу вартових, — продовжував Етельред.

— Ти робиш відволікаючий маневр, — підказав Папуга.

— Ні, — заперечив Етельред, — щиро кажучи, я зовсім не збираюсь наражатися на небезпеку. Я просто відверну їхню увагу, а поки вони будуть відволікатися на мене, ви поставите фальшивого Г. Г. на початку коридора і підштовхнете його. Тоді лялька на коліщатках поїде коридором, а я скажу: «Агов, погляньте, орли, це часом не Г. Г.?» — і тоді всі вони кинуться за ним, зрозуміло?

— Який блискучий задум! — захоплено вигукнув Саймон.

— Справді, — підтримав його Пітер і поглянув на Етельреда з повагою. — Він перетворюється на справжнього аса-контррозвідника.

— Спокійно, нам треба здолати ще довгий шлях до успіху, — стурбовано промовив Папуга.

— Пропоную розділити роботу, — сказав Саймон. — Етельред, Г. Г. і я вивчаємо план, проводимо вимірювання та розрахунки, детально розробляємо операцію — починаємо просто зараз. А ви, Папуго, Пітере і Пенелопо, готуєте манекен. Табіта і Дульчібелла допомагають. До речі, як ви вважаєте, коли найкраще провести операцію?

— Серед ночі, — відповів Г. Г. і витяг зі складок мантії великий годинник. — Таким чином, на все маємо шість годин. Щоби забезпечити цілковиту темряву, я вимкну місяць.

— Невже це можливо? — здивувалася Пенелопа.

— О, ще й як, — гордо відповів Г. Г. — Простісінько. Я можу навіть вимкнути сонце, якщо це конче знадобиться.

— Добре, тоді починаємо, — сказав Пітер. — Ходи зі мною, Папуго, покажеш, де ви тримаєте місячне желе.

Наступні три години робота кипіла. Етельред, Г. Г. і Саймон намалювали на підлозі крейдою вхід до темниці й пологого коридора і вибрали найкраще місце для розташування манекена. Табіта з Дульчібеллою, не без суперечок і суперництва, натягли-таки мантію на манекен, який уже стояв на коліщатках, зроблених із місячного желе. Але найбільше часу знадобилося, щоб виготовити йому обличчя. Шість варіантів обличчя Г. Г. вичарували і відкинули як невдалі, аж поки нарешті зробили таке, яке всі визнали бездоганним. Потім Пенелопа дуже старанно і прискіпливо розмалювала його олійними фарбами. На голову моделі наклеїли штучне волосся і бороду, прикріпили голову до тулуба, насунули гостроверхого капелюха — і відійшли на кілька кроків. Довгу паузу перервав Етельред.

— Оце-то так! — хрипкувато прошепотів він. — Як живий! Ну, просто ніби брат-близнюк. Якщо вже цим їх не обдуриш, то нічим не обдуриш.

— Мушу визнати, — розважливо промовив Папуга, — на мій погляд, це справедливі слова. Навіть я міг би сплутати цю ляльку з Г. Г. Неймовірно схожий, тобто дивовижно оманливий дублікат.

— Оце так! Ви як почнете говорити, то я розумію тільки п’яте через десяте! — захоплено вигукнув Етельред. — Не уявляю, як можна тримати в голові всі ці слова.

— Ти теж мав шанс опанувати мову, — суворо сказав Папуга, — коли Г. Г. організував безкоштовну школу для жаб. Але хоч хтось відвідував її? Ні! Вам більше подобалося кумкати в болоті і за сумісництвом висиджувати яйця для василісків, до того ж і те, й друге кепсько.

— Я в цьому не винен, присягаюся, — виправдовувався Етельред. — Я хотів ходити до школи, але моя мама сказала, що нема жодного сенсу в тому дурнуватому навчанні. Вона сказала, що мені, мовляв, треба займатися ремеслом.

— І чим же ти займався? — спитала Пенелопа співчутливо.

— Та шпигунством же, ви що, забули? Моя мама казала: «Для доброго шпигуна завжди знайдеться робота», — відповів Етельред.

Папуга тяжко зітхнув.

— Усі вони, жаби, однакові, — пробурмотів він. — Логіка не для них.

— Пора, — виголосив Саймон. — Іще раз повторимо план операції. В експедицію вирушають Пітер, я, Папуга і, звісно, Етельред як провідник і ас-контррозвідник.

— Ага, — вигукнула Пенелопа, — а як же я?

— А тобі краще залишитись тут, зі мною, моя дорогенька, — сказав Г. Г. — Усе-таки це небезпечна місія.

— Я не боюся, — наполягала Пенелопа, — я піду з ними. Згадайте — це ж я хитрощами змусила Етельреда обмовитися про ринву, а якби не це, ви взагалі не знали б, куди йти.

— Так, це правда, — присоромлено промовив Пітер.

— Ну, добре, ходімо з нами, — погодився Саймон. — Але пообіцяй, що тільки-но виникне найменший натяк на небезпеку, ти відразу щодуху рвонеш звідти.

— Не дочекаєтесь! — гордо відповіла Пенелопа. — Я тільки тоді рвону щодуху, коли решта теж рвоне.

— Сподіваюся, ми зуміємо вберегти Пенелопу, — сказав Папуга. — То що саме ми робитимемо?

— Ну, — сказав Саймон, — коли ми проникнемо в темницю, отут Етельред відразу вийде і розпочне відволікальний маневр.

— Хлопці, я ж казав, що не збираюсь робити нічого такого, ніяких — як там воно? — маневрів! — обурився Етельред. — Я тільки відволікаю увагу вартових.

— Гаразд, — Саймон посміхнувся, — щойно Етельред заманить вартових у темницю, де зберігаються великі книги, ми відразу виходимо і ставимо рухомий манекен у коридорі, отут, а Папуга сідає йому на плече і розмовляє голосом Г. Г. Тоді Етельред каже вартовим, що це Г. Г., Папуга злітає з плеча і підштовхує манекен лапами, двійник Г. Г. котиться по коридору до кінця і падає в рів. Якщо пощастить, вартові побіжать за ним і, може, навіть пірнуть у воду, бо він вийшов у нас важкенький, тож відразу піде на дно. Поки все це відбуватиметься, ми відкриємо книги і пошукаємо заклинання проти василісків, а Пенелопа його запише. А тоді можна тікати.

— Чудово, просто чудово, — похвалив Г. Г. — Який досконалий план! Який я вдячний вам, мої відважні дітки!

— А про мене ні слова? — образився Етельред.

— Ти проявив себе як воістину далекоглядна і винахідлива жаба, — втішив його Г. Г. і поплескав по денцю циліндра. — І коли все успішно закінчиться, я призначу тебе старостою у безкоштовній школі для жаб.

— Ого! — Етельред був у захваті від того, що удостоївся такої честі.

— А тепер, мабуть, усім нам годилось би випити гарячого какао з місячної моркви, а потім я загашу місяць — і можна рушати, — сказав Г. Г.

— Одне не дає мені спокою, — зізнався Етельред, сьорбаючи какао. — Чи я маю залишатися в замку як ас-контррозвідник Ікс, а чи втікати звідти разом із вашою компанією?

— Втікати з нами, — впевнено підтвердила Пенелопа. — Василіски на ту пору вже зрозуміють, що ти перейшов на наш бік. До того ж у нас для тебе знайдеться чимало іншої важливої роботи.

— Скажіть тільки слово, панночко, — відповів Етельред, манірно збиваючи циліндр трохи набакир. — Одне ваше слово — й ас-контррозвідник Ікс до ваших послуг!

— Дякую, — поважно мовила Пенелопа.

Друзі випили какао, дуже тепле і приємне для шлунка, а Г. Г. звірив годинник.

— Пора гасити місяць, — повідомив він. — Ви готові?

— Готові! — відгукнулися всі.

— Щасти вам! — побажали Табіта і Дульчібелла та дуетом гучно висякалися в носовички.

Загін рушив одним із багатьох бічних тунелів Кришталевих печер — власне, тим, який мав вивести

1 ... 20 21 22 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Балакучий пакунок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Балакучий пакунок"