Читати книгу - "Забута, Галіція Мідвест"

Соломія швидко зайшла у палату до Зоряни. У невеликому приміщенні під стіною стояло ліжко, на якому лежала молода, виснажена жінка, накрита  тонкою ковдрою. Її обличчя було неприродньо блідим, а повіки міцно стиснуті. Соломія обережно взяла її руку і намацала пульс. Сердцебиття жінки було сповільненим, але рівномірним. Соломія пильно почала сканувати стан її клітин. Зоряна була здорова. 
— Витягни мене нарешті з сумки, — почула вона обурений голос Галі. 
Соломія зупинилися, обережно поклала безвольну руку Зоряни на  ліжко і дістала люстерко з сумки. 
— Що з нею? — стурбовано запитала Галя, роздивляючись нерухому постать жінки. 
— В неї розбите серце і я не можу їй допомогти, — сумно сказала Соломія. 
— Де Мотря? — спитала Галя. 
— Уяви не маю, — Соломія поволі озирнулася. Її погляд впав на підлогу і вона побачила якийсь червоний шматочок тканини, який стримів з під ліжка. Вставши навколішки, Соломія зазирнула під ліжко і побачила там невелику ляльку-мотанку. 
— А ось і Мотря, — радісно сказала вона, діставши мотанку з під лікарняного ліжка і піднесла ляльку до люстерка. 
— Вона знайшла свою власницю, — сказала Галя з полегшенням. 
Соломія обережно поклала ляльку в долоню Зоряни. 
— Було приємно познайомитися, Мотре. Впевнена ти повернеш її із лещат холодного забуття. До зустрічі, — сказала мавка і востаннє поглянувши на маленьку мотанку у долоні Зоряни, вийшла з кімнати, незважаючи на Галине буркотіння, що вона не встигла попрощатися з Мотрею. 
— Це дуже приватний момент — возʼєднання мотанки з її власницею. А ми і так згаяли багато часу, — говорила мавка до люстерка. 
В ту ж мить молода жінка міцно стиснула мʼяку мотанку у своїй долоні і її щокою скотилася сльоза.