Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Мері

Після мого епічного провалу на першій грі я була готова до всього.

Чесно кажучи, я навіть чекала, що тренерка черлідерок викличе мене і скаже: «Знаєш, Мері, ми цінуємо твою… ем… спробу, але, може, ти просто будеш махати помпонами в кутку?»

Але цього не сталося.

Натомість Ліза підбадьорила мене:

— Ти ж не збираєшся здатися, правда?

І ось я тут. У повному бойовому спорядженні. Готова до реваншу.

— Ти виглядаєш впевненою, — кинула мені тренерка перед виходом.

— Я й справді впевнена, — кивнула я. — На 70%.

— І що з іншими 30%?

— Паніка.

Вона просто поплескала мене по плечу.

Супер. Дуже заспокоїла.

Стів

Після нашого першого фіаско в мене було дві головні цілі:

Я серйозно розглядав варіант попросити її просто сидіти на трибунах і не рухатися. Але потім я побачив, як вона тренується, повторює рухи, не забуває жодного елемента — і навіть піраміду витримала, не впавши з неї, як картопляний мішок.

Отже, в нас обох був реванш.

І цього разу ми не могли облажатися.

Мері

Зала знову гуділа. Вся атмосфера була наелектризована очікуванням.

Якщо минулого разу я була як олень у світлі фар, то цього разу я відчувала себе… ну, можливо, як олень у спортивних кросівках, готовий бігти, а не застигати на місці.

Коли ми вийшли підтримувати команду, я зробила глибокий вдих.

Ти знаєш цей танець, ти знаєш ці рухи. Просто… не дивись на Стіва.

І знаєте що?

Я зробила все ідеально!

Ну, майже.

Коли ми підкинули помпони вгору, один із них полетів просто в обличчя судді.

Але він був крутим, просто витер обличчя і продовжив слідкувати за грою.

Фух.

Стів

Я не міг повірити.

Мері не завалила танець.

Мері не впала з піраміди.

Мері не прокляла мене своїм хаотичним ефектом доміно.

Це був знак.

І я не мав права змарнувати цей шанс.

Гра почалася, і ми діяли як єдиний механізм. Передачі йшли чітко, кидки були точні, і навіть коли суперники намагалися нас пресингувати, ми вибивалися вперед.

Кожен раз, коли я закидав м’яч у кільце, я краєм ока бачив, як Мері радісно підстрибує на узбіччі, кричить моє ім’я і махає помпонами, ніби намагається викликати НЛО.

Гаразд, це навіть трохи мило.

Мері

Гра була шаленою.

Я кричала разом із натовпом, підтримувала нашу команду, і… о, БОЖЕ, СТІВ ЩОЙНО ЗРОБИВ ТРИОЧКОВИЙ КИДОК?!

Я так зраділа, що випадково підскочила вище ніж планувала і… приземлилася прямо на ноги Лізи.

— МЕРІ! — Ліза похитнулася, але втрималася.

— Вибач! Це від щастя!

— Ну, ти хоча б не розгромила половину команди, як минулого разу…

Ми засміялися.

І тут пролунав фінальний свисток.

Ми перемогли.

Ми перемогли!

Зала вибухнула радістю, всі кинулися святкувати.

Стів

Я був виснажений, спітнілий, але щасливий.

Перемога була нашою.

Я глянув у бік черлідерок, і Мері вже бігла до мене, сяючи, як дитина, якій дозволили з’їсти весь торт.

— ТИ БАЧИВ?! — закричала вона, підстрибуючи.

— Я мав би тебе запитати те ж саме. — Я посміхнувся. — Ти ж не впала!

— Ти теж!

— Я зазвичай не падаю, — скептично глянув я на неї. — Це ти минулого разу мене прокляла.

Вона зробила обурене обличчя.

— Я була під тиском!

— І як тобі цього разу?

Вона випросталася, ніби щойно отримала медаль.

— Я офіційно оголошую: я не ходяча катастрофа.

— Ну… це ми ще побачимо.

Вона штовхнула мене в плече.

— Гей, тепер ти мусиш визнати, що я твій талісман.