Читати книгу - "Серенада Ваяланда 2, Fill"

Але дракон був хитріший. Він вивернувся у бік і, не дочекавшись удару, вирвав із землі величезний пень, щоб використати його як щит.

— Лишайтеся на своїх місцях! Я беру на себе! — вигукнув Клід, підключаючи свій арбалет.

В той час Амілія, разом з Ребекою і Ніліаном, приближалися до уламка артефакту. Їхнє завдання було спрощене лише частково — забрати уламок, поки дракон намагався встояти перед атакою.

Торін, не відриваючи погляду від дракона, стиснув лук і натягнув титиву до кінця. Його вираз обличчя був спокійний, але в очах горів той самий блиск, що завжди з’являвся, коли він був готовий до бою.

— Просто скажи, куди стріляти, — гмикнув Торін, приготувавши лук для пострілу.

Астель не забарився, кидаючи короткий погляд на дракона.

— Найкраще стріляти в серце, там найменше луски, — промовив він. — І це саме критичне місце, де він зараз не зможе сховатися. Якщо хочеш, я можу виграти тобі декілька хвилин на вистріли.

Торін засміявся, знаючи, що це не було потрібно.

— Наскільки мені підказує інтуїція, у нього проблема з правим крилом. — Він все ще тримав титиву, оцінюючи ситуацію. — Одного пострілу вистачить. Просто скажи, наскільки він буде високо, якщо взлетить. Тоді я його і підіб'ю.

Астель зупинився на мить, розмірковуючи, потім з серйозним виразом відповів:

— Якщо не встигне набрати розгону, метрів 60, не більше.

— Чудово! — задоволено цикнув Торін і, не чекаючи на подальші вказівки, швидко попрямував у бік лісу. — Я його підіб'ю в зручний момент, а як тільки дракон впаде — добий його.

Астель кивнув, підтверджуючи, що план зрозумілий. Останні слова Торіна вже не залишали сумнівів — діяти треба швидко, і без жодних коливань.

Два воїни, кожен зі своїм завданням, приготувалися до найважчого моменту. І цей момент вже був близько.

Клід, майстерно бив дракона, тварюка, не знайшла виходу кращого, ніж злетіти в небо, просто в похмурі хмари. Почалася гроза, дракон-Селеста взлетів, уже набрав висоти. Він набрав повні груди повітря, готовий був випустити блискавку, але як тільки він роззявив пащу, а його ядро засвітилося, пролетіла стріла і проткнула серце тварюки. Вона мертво повалилася на землю.

На її напівмертве тіло зістрибнув Торін, хитро посміхаючись, і промичав: «Не тільки ти, тварюко, маєш силу від грози. Як же несказанно пощастило, що ти — саме дракон грому!»

Торін пішов з дракона, а Клід почав діставати ядро.

— Так у тебе атрибут грому? — здивовано уточнив Астель. — Тому ти згодився?

— Взагалі, ні, — просто гмикнув Торін. — Я пішов, тому що Амілія попросила, а потім тут якраз гроза почалася. А Лук Фолторна в грозу має силу атрибути грому. От я і підстрелив. А якщо, — Торін нахилився над Астелем і глянув на нього холодним, небезпечним поглядом, — кристал чистого неба торкнеться атрибута грому, власник кристала просто загине — це елементарна теорія атрибутної магії. Тому я й вистрілив.

— Але... Ти точно не вбивав драконів до цього? — не вгамовувався Астель.

Торін похитав головою.

— Т... Тоді як? Ти вперше глянув на небесну Селесту, і просто поглянувши зрозумів, як її вбити?!

— Ну... Так? — мовив Торін. — В чомусь проблема?

— Ні! Просто це... Приголомшливо! — гукнув здивований Астель.