Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Право на пиво 📚 - Українською

Читати книгу - "Право на пиво"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Право на пиво" автора Віталій Копил. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 63
Перейти на сторінку:
пропонують вибір: жити за світськими законами чи за церковними. І кожен має право вибору.

— Ні, мене інше цікавить! От дивись! Різдво: коли воно правильно настає — у католиків чи у нас?

— Баню, ну ти ж технар, хоч і колишній! У кожного своя система координат.

— Не те! От дивись! Пам’ятаєш, хтось нам говорив, що на Водохреще, коли воду святять… У цей день, 19 січня, водохресна вода змінює свої фізичні властивості, поляризацію, чи щось у цьому роді. Пам’ятаєш?

— Ну?

— Так от, якщо перейти на старий стиль, то, виходить, що вода буде змінювати свої фізичні властивості не 19-го, а 6-го. А в чому ж тоді буде свято? Чи ти хочеш сказати, що і поляризація почнеться на 13 днів раніше? Це ж нонсенс!

— Я можу тільки повторити те, що говорив раніше, — трохи сумно вимовив священик. — Світом керують не фізичні закони, а переконання.

— Дістав ти! — обурився міліціонер. — Ми ж у реальному світі живемо, а не у фантастичному. Бань, ну ти ж технар, хоч і колишній! Ну? При нагріванні тіло розши-и-ирюється. Молекули в ньому є такі, пам’ятаєш? Коли людина вип’є, молекули спирту потрапляють у кров. Змінюється її біохімія. Кров потрапляє в мозок, людина стає п’яною. Ну? Усе через молекули спирту. До чого тут переконання?

— Та до того, що рішення пити чи не пити — це результат морального вибору, а не фізичного закону.

— Добре, а якщо… — майор замовк.

— Що, якщо?

— Нічого! — Іван Іванов розсердився. — Давай перервемо наш диспут! Давай пиво пити! Ти обіцяв.

— Давай. Тільки слухай, ти ж на машині. Спочатку підкинь мене в одне місце. Тут недалеко, а потім поп’ємо, поговоримо спокійно.

— Ти ж казав, це пиво можна пити за кермом.

— Ну не в прямому ж сенсі.

Сівши в машину, майор, уставив ключ запалювання і рвонув з місця. Було видно, що він ще збуджений.

— У тебе бензин на нулі! — глянувши на панель, несміливо попередив Іваненко.

— То й що? Буду думати, що в мене повний бак. Кожний одержує по своїй вірі! Так?

— Ти ж не віриш.

— Вірю!

— Невже?

— Вірю! Я залив сьогодні повний бак. Просто індикатор поламаний, не показує, — настрій міліціонера покращився.

Обидва Івани приїхали до якоїсь старенької бабусі. Священик про щось поговорив із нею, потім підійшов до друга і попросив:

— Іване, я гроші забув. Хотів допомогти трохи. З’їзди до мене додому! Там у письмовому столі внизу. Усі забери!

Повернувся Іванов чомусь надто веселим.

— Ти так пишаєшся своїм приколом з бензином? — зауваживши його збудження, запитав Іваненко. — І чому так довго? Пів на сьому вже.

— Код замка забув, — пожартував міліціонер. — Поїхали додому?

Усю дорогу Іванов мовчав, тільки насвистував, щось із репертуару «Океану Ельзи», періодично повертаючись до теми «Як же так? Як же так?»

Удома він, немов господар, підійшов до холодильника.

— Давай-но спробуємо твоєї «Оболоні»!

— Давай!

Майор уважно оглянув пляшки, ніби вибираючи, у якій більше пива. Потім одну простягнув хазяїнові.

— Ти наливай мені, а я — тобі! Будемо так послуговуватися. На знак поваги.

Він налив повний кухоль пива і простягнув Іванові. Той зробив те ж саме.

— Будьмо!

— Гей! — підтримав майор. І цокнувся з другом.

— Добре, що ти не цураєшся нашої мови, — надпивши з кухоля й облизавши губи, благодушно сказав Іваненко. — А то кожний вважає своїм обов’язком поприколюваться. Ну, як пиво? Правда, клас? Як справжній «Преміум». Фляк казав, що на заводі це пиво варять як справжнє, а потім за допомогою спеціальної мембрани видаляють з нього спирт. Тож у ньому є все, що має бути в пиві, крім градусів. Хоча…

Він знову пригубив з келиха, ніби пробуючи пиво на вміст алкоголю.

— Що «хоча»? — насторожився Іванов.

— Хоча ефект такий, начебто п’єш звичайне пиво. Сам розслаблюєшся, «життя стає світлішим», дружина привітнішою, діти слухнянішими, друзі, як ось ти, добрішими.

— А я що, злий хіба?

— У тебе спочатку було таке обличчя, ніби ти мені отрути підсипав.

— Не поняв! — закричав міліціонер.

— Тепер я жартую. Просто я згадав, звідки пішов звичай цокатися склянками. Знаєш?

— Не задумувався.

— Правильно, за тебе ж начальство думає… Стоп-стоп-стоп!!! Я жартую. Слухай про звичай! У середні віки, коли було модно підсипати отруту у вино, для того, щоб продемонструвати довіру один до одного, за столом переливали вино з келиха в келих. При цьому келихи вдарялися. Пізніше, коли мода на отруту минула, звичай переливати з келиха в келих, як символ поваги, залишився. Тільки трансформувався в просте цокання.

— Клас! Буду тепер усім розповідати. А пиво і правда діє як звичайне. Може, тут таки є алкоголь? Мені здається, що моє «життя стає світлішим» теж.

— Не бійся, майоре! Менше половини відсотка! Допустимо.

1 ... 20 21 22 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Право на пиво», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Право на пиво"