Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Тварина, обдарована розумом 📚 - Українською

Читати книгу - "Тварина, обдарована розумом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тварина, обдарована розумом" автора Робер Мерль. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 114
Перейти на сторінку:

— Але є набагато серйозніше лихо, містере Фойл, — заговорила Арлетта, вдячно подивившись на нього. — Іван не вміє пов’язувати слова. Він може вимовити й розуміти слово «give»[15]. Він годен зрозуміти й вимовити слово «fish»[16], однак він ще ні разу не зумів сказати: «give fish». Коли б він спромігся це зробити, професор вважав би, що Іван досяг вирішального етапу.

– Інакше кажучи, — озвався Сі, — якби Іван перейшов од слів до речень, він умів би розмовляти.

— Еге ж.

Запанувала тиша, яку перегодя порушив Фойл:

— Та навіть те, що він навчився вимовляти односкладові слова, вже чудово.

— Так, — погодилася Арлетта, — я теж такої думки, містере Фойл, це просто чудово.

Сі дістав з кишені портсигар і простяг його Фойлові, але той відмовився запалити. Тоді Сі сам дістав сигару. «Апманн» і закурив.

— Я гадаю, — сказав він, — що професор Севілла намагався перебороти труднощі, ви нам допіру розповіли…

Його речення могло б виглядати як безбарвне запитання, однак він виголосив його так невиразно, ніби звинувачував у чомусь Севіллу.

— Так, — сказала Арлетта, — і я добре пам’ятаю, як це відбувалося. Якось професор Севілла зібрав нас у лабораторії і сказав нам таке… Бобе, поправте мене, якщо я помилюся… «Припустимо, — сказав він, — що я полонений тваринами, які переважають своїм розумом людину й добре до. мене ставляться, перебуваю в приємному місці під пильною, вартою. Мої охоронці ставлять переді мною завдання, що вимагає великих розумових творчих зусиль. Умови життя, здається, добрі. У мене є необхідний комфорт, чудова їжа, охоронці оточили мене любов’ю. Однак я не почуваю себе щасливо, бо, як той казав, я єдиний у своєму роді. Мені бракує товариша, або, вірніше кажучи, товаришки. Тепер припустимо, що мої благодушні охоронці дають мені ц товаришку, й я вподобав її, я закохуюсь у неї. Тоді все змінюється. Моє життя набирає нового сенсу. Я одержую могутній психологічний стимул, що розвиває в мені впевненість, стійкість духу й творче піднесення. Чи не гадаєте ви, що насамперед ці зміни позначаться на моїй праці?»

— Браво! — мовив Боб Меннінг, скоса зиркнувши на Сі. — Ви дуже добре переказали слова Севілли.

Він вимовив «слова» з ледь вловимим відтінком глуму. Арлетта обурено глипнула на нього.

— Я гадаю, що ви погодилися з цими «словами», як ви сказали.

— Так, я згоден, — відповів він, крадькома усміхнувшись до Сі. — Хто сказав вам, що я не згоден?

Сі залився тихим розпливчастим сміхом, який, здавалося, намагався стримати.

— Якщо я правильно збагнув, — сказав він з надмірною статечністю, — професор вважає, що самиця допоможе Іванові розв’язати мовні завдання. У кожному разі, чом би й ні? — провадив він, наївно дивлячись на асистентів. — Чом не може бути зв’язку між філологією та сексуальністю?

Боб так глянув на Сі, наче душився зо сміху, й собі повторив з пафосом:

— Чом би й ні?

Погляд Фойла з цікавістю сковзнув з Боба на Сі і зупинився на Арлетті. Фойл здогадався, що вона дуже образилась і спішно попрохав:

— Міс Лафей, скажіть нам хутенько, як пройшов цей експеримент.

Арлетта йому усміхнулася:

— Принаймні несподівано.

* * *

— Люба Мергріто, — промовила місіс Фергюсон, — я знайомлю вас з професором Севіллою. Генрі, це — місіс Мергріта Мендвіль. Прошу вас, Генрі, притисніться до мене- («р» вона вимовляла гортанне, а «о» надто відкрите). — Ми тонкі і втрьох вмістимося на передньому сидінні.

Дверцята авто зачинилися. «Вона знадила мене, — прикро помислив Севілла. — Їдучи до свого дачного будиночка, що самотиною стоїть на березі моря, взяла. мене собі в супутники».

— Для мене велика честь познайомитися з вами, — озвалася місіс Мендвіль, кинувши на нього доскіпливий, надто зухвалий погляд. Ця жінка, як і Грейса Фергюсон, висока й худорлява, в неї довга рафаелівська шия, овальне; обличчя й принадні повіки. Вони обидві такі тендітні, що, здавалося, самі домоглися в природи, аби та не наділяла їх красивими персами й стегнами, залишила їм тільки юнацький кістяк, здатний носити чи то чоловічі, чи то жіночі; сукні найвишуканішого паризького шиття.

— Генрі, — мовила Грейса Фергюсон, «р» у неї було увулярне, запозичене від актрис, що грають у шекспірівських п’єсах. Речення мелодійні, повільні, витончені й ледь чутні., Мергріта Мендвіль розмовляла так само мляво, як і її подруга. Цьому вишуканому мистецтву розмовляти в такий. І спосіб вони навчилися в Вассерівському коледжі, де виробили такий голос і говірку. Слова народжувалися в них у самісінькому горлі, а речення співучі, але небагатослівні, й зривалися вони з кінчиків їхніх уст.

— Генрі вельми добродушний чоловік, коли погодився відірватися від своєї лабораторії. Люба Мергріто, його час такий цінний для країни. Я справжнісінька антипатріотка, заважаю йому працювати. Мені здається, що забрала його в самісінького Вашінгтона, Лінкольна, Сполучених Штатів Америки.

Грейса усміхнулася, повільно опустила вії, довгими пальцями, на яких переливався барвами один-єдиний діамант, схопилася за важіль зміни швидкостей, що стирчав із днища автомобіля й своїм наконечником торкався лівого стегна Севілли.

— Як ви думаєте, чи не краще було б, якби ваше авто мало звичайнісіньке автоматичне перемикання швидкостей, як у «бюїка»? — запитав Севілла й зразу ж замовк. Він сидів в оточенні оголених рук і в пахощах коштовних парфумів. Ця тіснота непокоїла, навіть гнівила його. «Ну й крихітне авто! За останнім словом незручностей. Навіть нема куди подіти ноги», — мислив він. Ось уже цілий місяць вона замилює йому очі, Севілла так і не домігся від не| чогось, навіть поцілунку. «О милий Генрі, все ж таки ми не; фліртуватимемо. Це так брутально. То буде все або ж нічого. Дайте мені змогу вирішити», — завжди мовила вона поволі опускала повіки і ховала багатообіцяючі очі. Однак зараз вона лише тендітний, холодний і недоступний манекен, достоту такий, якого можна бачити за склом у вітрині..

— Люба Мергріто, — озвалася Грейса, — прошу вас, не запитуйте Генрі про його дельфінів, вони — його

1 ... 20 21 22 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тварина, обдарована розумом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тварина, обдарована розумом"