Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовкулаки не пройдуть 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовкулаки не пройдуть"

439
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовкулаки не пройдуть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 128
Перейти на сторінку:

Тьху! Один раз уночі присниться - тоді вже точно за такого не проголосую!

- Але, на жаль, це неможливо. Самі ж підписували угоду, в якій вказано, що портрети кандидатів мають бути не більші обумовленого розміру. Тридцять на сорок. Але сантиметрів.

- Ото питається, на якого біса підписували? А тепер крути мізками, як той циган сонцем!

- Нічим не треба крутити. І великих портретів не треба, бо малолітні хулігани їх одразу гноєм позаляпують. Цього добра на селі ще трохи є…

Тут солодка парочка побачила мене, замовкла і заклопотано помарширувала до своїх наметів.

“Праві”, скажу вам, на початку теж не особливо перетруджувалися. Заклеїли комуністичні гасла своїми: “Україні - волю! Злодіям - в’язниці!” Але це теж уже було. Тому всі три команди піднапружилися з конкретними обіцянками.

Для початку - зробити з нашого села взірцевий райцентр. Але що тут робити? Фактично ж останні роки, як казала моя кума з податкової, дев’яносто відсотків податків по району йшло саме з наших Великих Колод. Народ погомонів трохи на тему: зараз ми самі тут хазяйнуємо, а тоді доведеться ще цілу тічку дармоїдів годувати - і розійшовся у своїх справах.

Наступна листівка гарантувала Великим Колодам статус міста обласного підпорядкування. І ця ідея теж не викликала ентузіазму. Баба Мотря виклала контраргументи найлаконічніше:

- Город, кажете? А де я в тому городі свою корову і гусей тримати буду? На балконі? Та на трясцю мені здався той ваш статус.

- Ми доб’ємося, щоб нарешті відремонтували трасу біля вашого села!

- Що? Я тобі доб’юся! Я тебе самого так доб’ю з твоєю ініціативою, що більше не захочеш!

- Ми опинилися ще далі від народу, ніж колись декабристи! - картав своїх кучерявенький, - треба говорити з людьми їхньою мовою!

Поговорили. В наступній листівці обіцяли зробити з Великих Колод “вільну економічну зону”. І оце була найбільша помилка “центристів”. Бо отой народ, котрий, по-їхньому, електорат, почав не тільки плювати на цю обіцянку, а й малювати поперек неї різні образливі слова і навіть цілі вирази. Річ у тім, що для моїх односельців, людей простих, невибагливих і дуже земних слово “зона” мало лише два значення. Перше - Чорнобильська зона, друге - та, котра за колючим дротом і з конвоєм. Добалакалися…

Першими оговталися “ліві”.

- Ви придурки! Ще б пообіцяли кожному дядькові контрольний пакет акцій “Чейз-Манхеттен банку”. Простіше треба, дохідливіше!

Наступна листівка з профілем Леніна у горішньому правому кутку обіцяла повернути народу безкоштовну вищу освіту і медицину. Ефект не забарився.

- А коли це воно було безплатне? - мітингував біля генделика колишній колгоспний бухгалтер. - Я пам’ятаю, при комуністах мусив корову продавати, щоб пристроїти свою телицю в педінститут. Рипнувся, щоправда, і в медичний, але мені там одразу: ідіть, дядьку, ідіть, у ваших Великих Колодах колгоспний бухгалтер стільки не накраде. Хіба що голова - та й то, як добре вродить.

Люди підхопили тему і почали пригадувати, у що обходилося колись навіть наше скромне медобслуговування у фельдшерському пункті. Не кажучи вже про районну поліклініку.

І тут прокол!

Кучерявенький увечері взяв за душу Васю Дизеля:

- Ти мені скажи, чого у вас усі такі в’їдливі? Повітря тут таке, чи що?

- То у вас у місті повітря. А у нас - кисень. І потім, що ти хочеш - життя змінилося. Сімдесят з гаком років такі, як ти, нас їли - тепер ми вас їмо. Звикайте.

Підскочив “лівий”:

- А чого ви проти колгоспів?

- Бо як повернуть колгосп, то мені доведеться назад трактора віддавати.

- А, вам трактора шкода?

- Шкода. Я його, іржавого, оцими-от руками до гвинтика перебрав, а віддам - за день розкурочать.

- Як ви не розумієте, що колективна власність на землю - то сила!

- То сила тільки для таких, як Петя Гітлер, що як не вкраде, то не проживе. А для справжнього господаря то може й сила, тільки нечиста.


Ха-ра-шо!!!

В Коломиї на базарі

Танцювала з Грицем.

Як крутнулась, то вибила

Штирі зуби цицем

(коломийка)


Колодчани - люди гуманні. Подивилися-подивилися, як агітатори мучаться у своїх намаганнях наблизитися до народу, та й вирішили їм допомогти. Прислали депутацію на чолі з Микитовичем.

- Тут ось що, - солідно заговорив наш голова, - не хлібом єдиним жива людина. Та й хліб той ми самі собі виростимо, а от як стосовно “зрєліщ”? В нашому селі артисти хіба що проїздом з’являються. Зі швидкістю шістдесят кеме… Хоч би один зупинився. А до культури прилучитися ой як хочеться!

- А кого вам гальмонути?

- Ми оце вчора по телевізору дивилися, стрибала там знову ця… Христя в намисті.

1 ... 20 21 22 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовкулаки не пройдуть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовкулаки не пройдуть"